Мощун зламав перебіг війни: якою ціною вдалося захистити Київ [ Редагувати ]
Майже місяць окупації. Одна з найзапекліших битв на самому початку повномасштабного вторгнення і як наслідок - численні руйнування. Рівно 2 роки тому для жителів Мощуна на Київщині їхнє рідне село російські окупанти перетворили на пекло.
Але саме там, у селі на 200 хат, сталася подія, що зламала перебіг війни. Збройні сили України звільнили Мощун від загарбників. Далі росіянам була єдина дорога - відступати. Якою ціною вдалося захистити Київ. І як нині живуть люди у справжньому місці сили? Репортаж Романа Барашева.
- Доброго дня! Можна до вас? - Можна, заходьте. Залишилась тут. Побігла, коли бомбили (собака). І півтора року до людей не підходила. - Як кличуть? - Лада. А це наш будинок. У нас будинок на дві половини з мамою, мама з одного боку заходила, а ми - з другого боку. У мами від стресу - повна деменція.
Усе це результат дій російських окупантів у Мощуні у перші тижні великої війни. Саме через це село вони проклали маршрут на Київ для своїх багатокілометрових колон.
Роман Барашев, кореспондент:
Окупанти тричі намагалися здійснити переправу своїх основних сил через село Мощун, щоб прорватися на Київ. Наші бійці відтіснили ворогів та змусили їх забратися звідси. Тут велися найзапекліші бої, і саме такий вигляд має більшість будинків Мощуна. Але життя в селі поступово відроджується.
Від будинку Тетяни ворог не залишив нічого. Її кухня зараз там, де раніше тримали худобу та птицю. У сараї.
Тетяна Ширант, жителька Мощуна:
Тут одна корова стояла, тут друга, з тієї сторони бичок стояв, оця стіна - кури там були.
З близько 200 будинків у Мощуні не вцілів жоден.
Ганна Заіка, жителька Мощуна:
Оце наша ділянка, де стояв наш будинок. На ділянці пройшло розмінування і частковий демонтаж.
Ганна з жахом згадує - протягом 10 днів ховалася від ворожих обстрілів у підвалі. З чотирма дітьми, а серед них - і немовлям.
Ганна Заіка, жителька Мощуна:
Ось тут ми сиділи. Тут сусідські діти, і наші діти, і ми.
Зараз жінка радіє будь-якій підтримці. Модульному будинку, який встановили родині Ганни коштом американського фонду. Теплиці, що її подарували благодійники - тепер жінка в ній вирощує городину.
Ганна Заіка, жителька Мощуна:
Оце в мене редиска - оце різні салати шпинат, петрушка, кріп.
Володимир, житель Мощуна:
Освободили від будинку, від всього, що було. Все зруйновано, все згоріло.
Відновлювати зруйнований будинок Володимиру допомагають волонтери. П'ятеро з них - іноземці.
Оксана Муц, керівниця проєкту з відбудови Мощуна:
Це команда з Нідерландів. Вони організовують людей, які самотужки збирають фінанси для того, щоб оплатити свій проїзд, харчування, і щоб закупити будівельні матеріали для відбудови.
Херет - за професією мебельник. З гуманітарною місією приїжджає в Україну втретє. Цього разу взяв із собою дружину.
Херет Нап, волонтер із Нідерландів:
У Нідерландах у нас чималий будинок. Ми умовно розділили його на дві частини. В одній зараз живе родина біженців з України. Вони приїхали з Одеси 2 роки тому. А ми тим часом приїжджаємо сюди, щоби допомагати у відбудові зруйнованих міст і сіл.
Село Мощун не дарма називають "місцем сили". Захищаючи свої домівки два роки тому, селяни виявили мужність та відвагу.
Вадим Жердецький, представник Гостомельської селищної військової адміністрації в селі Мощун:
Такий окоп копався за день… Він в піску, тут земля не тяжка, люди вставали й вперед копали… За дві тижні перекопали пів лісу.
Вони всім селом копали бліндажі, на рівні з солдатами узяли до рук зброю.
Ми не здавалися, а вони сипали, сипали, сипали міномети, "Гради", вертольоти.
Вадим Жердецький записався до Тероборони у перший день повномасштабного вторгнення. Згадує: ворог поводився на українській землі як справжній варвар.
Вадим Жердецький, представник Гостомельської селищної військової адміністрації в селі Мощун:
Мене врятував прапор України, вертоліт завис над машиною, а у сусіда красивий прапор на хаті, він розвернувся його розстрілювати, а я встиг втекти.
Цей хрест - одна з пам'яток у Мощуні. Тут, у лісі, від ворожих куль і снарядів загинули бійці, які першими зустріли ворога на підступах до села.
Хлопців, нацгвардійців, вони попали в засаду, їх розстріляли, спалили.
Мощун пам'ятає кожного полеглого героя. Мощун допомагає фронту, адже тут усі не з новин знають, проти якого ворога ми воюємо.
Ганна Заіка, жителька Мощуна:
Сітки зшиваємо, є у нас дівчата - трусикові феї, шиють труси для військових, ще у нас є Олеся, яка шиє ляльки, вона вдруге втратила житло, спочатку в Луганську, своїми гномами допомагає ЗСУ, ми їх продаємо, і кошти виручені йдуть на допомогу ЗСУ.
Мощун потроху відбудовується. Місцеві отримують кошти за програмою "єВідновлення". 30 сімей уже мають сертифікати на купівлю нових квартир і будинків. Велике відновлення у "місці сили" - сподівається Вадим Жердецький - розпочнеться вже цієї весни.
- Реально відбудувати Мощун на 100 відсотків? - Звичайно. Це ж українець, розумієте, це господар.
