Полонені журналісти: чи зможе Україна звільнити медійників [ Редагувати ]

Сьогодні Україна відзначає День журналіста. День тих, хто щоденно дбає, щоби співгромадяни були поінформовані вчасно й достовірно. День тих, хто на лінії фронту чи в тимчасово окупованих містах - продовжує мовити. Про злочини росії проти людяності. Попри ризик. 29 цивільних українських медійників заґратовані росією. Як напрацювати механізм повернення незаконно викрадених людей, якщо кремль нівелював усі норми міжнародного права? Як протистояти російським сфальшованим вирокам? Чи зможе Україна звільнити наших колег у дипломатичний спосіб? Про все це - у матеріалі Ярини Марків.

Дорогі мої мама і тато, я живий, здоровий, у мене все добре. Діма, підпис. Це і все.

Єдиний лист від єдиного сина за майже два з половиною роки, що їх він уже пробув у заручниках росії. Пані Галина та пан Василь - батьки Дмитра Хилюка. Українського журналіста інформагенції УНІАН, якого 3 березня 2022 року окупанти викрали з власного подвір'я в селі Козаровичі Київської області. Напередодні в хату влучив снаряд. Сім'я заночувала у сусідки. А вранці батько з сином пішли на рідне обійстя, щоби оцінити масштаб руйнувань.

Ось доходимо, хвіртка наша. Коли вилітає 5 чоловік бурятів, такі маленькі, косоглазі, шустрі. З матюками стріляють. Ну, куди ти дінешся? Обкружили, положили на землю і все. Розділили нас з Дімою сином. Очі позав'язували, руки позав'язували.

І утримували в бранцях упродовж 11 чи 12 днів, пригадує Василь Хилюк. Загарбники відпустили батька, а Дмитра вивезли в невідомому напрямку, мовляв, "звільнимо, коли закінчиться війна".

Василь Хилюк:

Чому забрали? Тому що журналіст.

Галина Хилюк:

Я не хочу вмирати. Ще хочу Діму дуже побачити. Це природно, що мати вже своєї дитини не бачить вже 2 з половиною роки??

Мати Дмитра пережила інсульт, понад рік була в інвалідному візку, не так давно стала на ноги. І все - завдяки синові.

Галина Хилюк:

Найкращий. Це не раді красного слівця. Тоді як жили собі, то над цим не задумувалась. А як я хворіла, то вони мене з Василем врятували.

Діма зі мною 3 з половиною роки, бо я вже 7 років хвора. Кожен день робив спеціальні вправи. Це золота дитина.

Ні зв'язку, ні чітких відомостей про місцеперебування Дмитра ані у рідних, ані в української влади досі немає. Торік у липні "Репортери без кордонів" встановили: Дмитра утримували в СІЗО №2 у Новозибкові Брянської області рф. Далі його перевезли до виправної колонії 7 Володимирської області. Що з ним і в якому він стані зараз? Живий! Почула Україна та пів світу з телеекранів 31 травня, під час звільнення українських військовополонених:

Я просидів з Хилюком практично 11 місяців. Дмитро Хилюк з Агентства УНІАН передає батькам своїм і брату ці найкращі вітання. Він живий.

росія незаконно утримує в неволі 31 українського журналіста - такі дані правозахисників. Йдеться про цивільних медійників, які не брали до рук зброї. За слово, погляди й правду - викрадення. Сфабрикований вирок. В'язниця.

Ярослав Юрчишин, голова Комітету ВР з питань свободи слова:

На сьогодні поки що на 29 отримали журналістів і по двох ще з'ясовується інформація. Додались, на жаль, колеги з Мелітополя. І в принципі, хоча на офіційному міжнародному рівні політв'язнів визнано власне близько 17 осіб, це переважно ті, хто був раніше арештований в Криму. Але якщо дивитися на це з погляду міжнародного права, то власне всі ці близько 30 журналістів є політв'язнями і взагалі ніколи не мали бути затримані.

Тетяна Катриченко, виконавчий директор ГО "Медійна ініціатива за права людини":

Якщо ми говоримо про місце утримання - це слідчий ізолятор або колонії. Зі слів звільнених цивільних військовослужбовців, які бачили місця утримання цих наших медійників. Вони говорять про те, що деяких з них утримують в камерах-одиночках, говорять про те, що їм недостатньо їжі. Що деяких катують.

Незаконно заґратована росією журналістка з т.о. Криму Ірина Данилович через тортури втратила слух. Окупаційна влада відмовляє їй у наданні медичної допомоги. До арешту активістка розповідала про сфабриковані справи політвʼязнів та систему охорони здоровʼя на півострові.

У квітні 2022-го Ірину викрали працівники ФСБ. А далі - сфальшований вирок: за буцімто носіння вибухівки - 7 років колонії загального режиму.

Ще один кримський активіст - Владислав Єсипенко - уже три роки в російській неволі. Фрилансера проєкту Радіо Свобода - "Крим.Реалії" звинуватили в шпигунстві на користь українських спецслужб і катуванням вибивали свідчення. Зараз чоловік відбуває покарання в колонії в Керчі за зберігання гранати. Попередній вирок - 6 років тюрми вдалося скоротити до 5 в апеляційній інстанції.

Владислав усвідомлював ризики, їдучи у відрядження на т.о. півострів, розповідає дружина Катерина Єсипенко. Але інакше не міг, адже Крим був домом для його сім'ї до 2014 року.

Катерина Єсипенко, дружина ув'язненого журналіста Владислава Єсипенка:

Він був впевнений, що люди мають право знати, що там відбувається. Як порушуються права українських громадян на тимчасово окупованій території.

Три роки без батька і чоловіка. Доньці Стефанії уже майже 10. Лише кілька прослуховуваних розмов. Катерина Єсипенко певна: ФСБівці досі стежать за журналістом.

Катерина Єсипенко, дружина ув'язненого журналіста Владислава Єсипенка:

Владислав неодноразово в колонії намагався звернутися заявою про умовно дострокове звільнення. Або про пом'якшення умов утримання. Але йому адміністрація колонії в особистій розмові на такі запити прямо в очі говорить: нам не дозволяють. І ти тут будеш утримуватися весь термін.

Владислав просить дружину боротися за всіх політв'язнів кремля.

Катерина Єсипенко, дружина ув'язненого журналіста Владислава Єсипенка:

Я та інші родичі кримських політв'язнів мають великі сподівання щодо саміту миру. Президент України анонсував що одним із центральних питань на цьому саміті - буде саме питання обміну цивільних українських громадян з російської федерації.

Затримуючи кореспондентів, росія порушує і міжнародне гуманітарне право, і Римський статут, і Женевську конвенцію, кажуть правозахисники. Та механізмів щодо звільнення медійників - нема. Профільні організації кричать світові про допомогу. Верховна Рада підтримала постанову про звернення до всіх міжнародних інституцій для сприяння звільненню цивільних журналістів.

Ярослав Юрчишин, голова Комітету ВР з питань свободи слова:

Дуже б хотілося більш проактивної позиції наших міжнародних партнерів, наприклад, Вікторію Рощину ми таки знайшли за допомогою червоного Хреста. Вже є навіть певні домовленості з червоним Хрестом Швейцарії. Про створення, зараз ми там говоримо про створення свого роду київського протоколу, який би надавав можливості для того, щоби все-таки залучати тиск на країну агресора.

Отже, розголос наразі - пріоритет. За останніми даними Інституту масової інформації, за час повномасштабної війни росія вчинила 6 сотень злочинів проти медіа.