Врятував підлітка, який тонув: історія ветерана [ Редагувати ]
Ветеран російсько-української війни зі Знам'янки на Кіровоградщині отримав звання "Герой-рятувальник року". Рік тому Андрій Лубенець, ще будучи військовослужбовцем, врятував на місцевому ставку сімнадцятирічного хлопчину-сироту, що тонув. Захисник біля водойми відпочивав з родиною. Про приклад доброти та хоробрості, а також почесну відзнаку - у нашому сюжеті.
Андрій Лубенець, ветеран:
Вручили мені 17 вересня на День рятувальника в Києві Міністр внутрішніх справ і голова ДСНС, був присутній Президент Володимир Зеленський, вони вручили мені цей диплом. Це у нас знак пошани.
Про своє номінування Андрій дізнався ще у серпні, коли йому подзвонили з обласного управління ДСНС. Великого значення не надав, адже номінантів було чимало. Однак приємно був здивований, коли саме його запросили на вручення в Київ.
Андрій Лубенець, ветеран:
Було приємно, по-перше, що нас відзначили такими високими нагородами. Тут саме головне те, що я зробив: врятував дитині життя, все інше - це нагороди, це неважливо. Хлопчик живий, він продовжує жити, навчатися, можливо, щось в його житті й зміниться на краще.
Усе сталося ось на цьому ставку Копанка у місті Знам'янка, наприкінці вересня минулого року. Андрій прогулювався разом з дружиною та дитиною. Побачив, що на середині ставка тоне хлопчина. На той момент Андрій перебував на лікуванні із травмою ноги.
Андрій Лубенець, ветеран:
Я забув, що нога болить, треба було пливти, дружина кричала: куди ти поліз, а я поліз хлопця витягувати, за ногу я не думав, та я забув за неї.
Того дня сімнадцятирічний Давид разом з двома друзями вирішили поплавати на місцевому ставку.
Давид Шеліпук, учень Знам'янського професійного ліцею:
Я собі почав пливти, судорга схватила, начав тонуть і все. Потом я начав тонуть, вони питались мені допомогти, потім поняли, що не можуть мені допомогти й пішли гукати на допомогу. Я важчий за них в рази два, не пам'ятаю останні 5 метрів до берега, а так все пам'ятаю.
Вже непритомного хлопця з води Андрію допомогли дістати та реанімувати поліцейські, що того дня випадково проїжджали повз ставок.
Ігор Співак, поліцейський відділу поліції м. Знам'янка:
Фактично якби Андрій не кинувся, не доплив і не тримав його над водою, то ми б взагалі його вже й не побачили, в той час, як ми проїжджали, оскільки Андрій героїчний вчинок вчинив. Там було багато людей, але тільки Андрій із травмою ноги, на скільки я знаю він військовий, допливши, тримав його досить тривалий час, він сам ледь тримався на воді та ще й тримав підлітка.
Важке поранення ноги та уламкові поранення тіла Андрій отримав під час штурму селища Олександрівка, що на Херсонщині.
Андрій Лубенець, ветеран:
Попали в засідку цих кацапів, розбили нас серйозно, попали там біля БМП, мене викинуло з БМП. Нога не вилікується, тут треба міняти суглоб, але лікарі кажуть, що трошки треба почекати.
За цей рік Андрій через травму ноги отримав інвалідність, повернувся працювати в школу вчителем інформатики, регулярно проходить курс лікування. От і зараз ми зустрічаємось з ним після лікувальних процедур.
Андрій Лубенець, ветеран:
Травма, весь час болить нога, уже звик до болю, не можу я не бігати, не стрибати. Не можу носити важкого, нозі важко, в принципі я трошки вважаю себе обмеженим в рухах.
Зараз Андрій приділяє увагу родині та своїм учням. А ще дуже любить тварин. Показує світлини кішки та її кошенят, яку забрав додому з військової частини. Також регулярно годує безпритульних собак та опікується ними.
Андрій Лубенець, ветеран:
Не бути байдужими: не тільки люди, а й тварини також потребують допомоги, треба бути добрішими та не переступати через тих, хто потребує допомоги.
Диплом "Герой-рятувальник року" Андрій планує розмістити в кабінеті в школі, а відзнаку - на військовому кітелі.
