Копійки за сміття: як живуть українські двірники [ Редагувати ]

43-тя стаття Конституції. Кожна людина має право на роботу та зарплату. От тільки мільйони українців трудяться за копійки, а умови їхньої праці не можна назвати гідними.

Феруза Бегматова та Олена Абрамович порівняли, як працюють і скільки заробляють комунальники в Україні та в Європі.

П'ята ранку. Чути лише спів птахів. І хропіння тих, хто не встиг дійти додому. І шурхіт мітел київських прибиральників

Пані Оксана та її син Віктор пораються біля будинку від самого ранку.

"Ой, а тут немає крис, мам, ой  о це вікно брать? Ой, тут проводи якісь, а чего до мусорника нельзя было вытащить, хай гроши платять".

"Так все. Положил Окно у мусорки. Ужас полный, полный треш".

Того ж ранку в Брюсселі збирається на роботу прибиральник Мохамед. Спочатку він приїздить у Депо. Переодягається та бере рукавички для захисту від порізів склом.

"Коли старі зношуються, ми маємо право поміняти. Виходить приблизно раз чи два на тиждень. А якщо губимо, треба написати заяву, про втрату", - говорить Мохаммед Ельмарніссі, прибиральник.

Київських двірників начебто теж не ображають. Рукавички - дають…

"Мені хватає пари на три дні, а видають раз в три тижні, раз на місяць", - говорить Оксана Перехрест, двірничка.

А відтак пані Оксана має купувати їх сама на свою мізерну зарплату. І не лише рукавички!

"Нам видали моюще, після нього остаються розводи. Для полегшення своєї ж роботи, я купую більш дорогий засіб", - говорить Оксана Перехрест, двірник.

У дефіциті в київських двірників навіть віники!

"Він розрахований на підмітання на 3 місяці, а його можу поломати, обкришити за 2 неділі. Іногда приходиться покупати", - говорить Оксана Перехрест, двірничка.

А в бельгійського колеги пані Оксани - Мохамеда - є навіть окремий пилосмок для собачих фекалій та недопалків.

"Є ще повітродувки. Більше для осені, здувати листя, чи дрібне сміття після великих фестивалів", - говорить Мохамед Ельмарніссі, прибиральник.

У бельгійському Депо є навіть душ для вуличних прибиральників. Але тільки один - чоловічий. Тому жінки тут не працюють - поки і для них не створять комфорт.

Про те, що в Україні нема таких умов годі й казати. Наші реалії наче паралельний комунальний всесвіт.

"Мусор гниє, таракани, криси. У тебе й одежда пропитується, воно цим запахом пахне, не хотілося б собі додому заразу принести", - говорить Оксана Перехрест, двірничка.

А спецодяг українських двірників не витримує жодної критики. Він просто не пристосований для їхньої роботи.

"Нам видають фуфайки, піджаки і штани на підтяжках, вони не зручні, піджак він дуже жаркий, нема ні карманов, даже ту саму пару рукавичок покласти", - говорить Оксана Перехрест, двірник.

Мохаммеду ж видають цілий гардероб.

"Підприємство забезпечує нас одягом на всі типи погоди. Є великі дощовики. Все, що потрібно", - говорить Мохамед Ельмарніссі, прибиральник в машині.

До речі, він зараз у службовій машині. Їде з інвентарем на місце. І такі авто в кожного прибиральника.

Як живуть українські двірники - нам погодилися показати.

"Я мешкаю в цьому домі на 3 поверсі", - говорить Віталій Перехрест, мешканець Києва.

Це спеціальні гуртожитки для двірників.

"Вот эти все комнаты, здесь все живут дворники. Но к ним лучше не стучать, бо они могут злые быть".

В малесеньку оселю Перехрестів ледь вмістилася наша знімальна група.

"Це ми і живемо, Феруза, на цій кровати тут спить мама сама, на другому етажі живе мій брат Рома, на першому етажі живу я, тут все моє взуття, це кішка Марті", - говорить Віктор Перехрест, показывает комнату.

Три пожильці й кішка в кімнатці на 13 метрів! І це все, що в них є.

"Тісно, тісно, мені як жінці нема де ні переодітись, перебивает", - говорить Оксана Перехрест, двірник.

"Знаешь, Феруза, вот мне 22 года или 23, я не помню, мне девчонку куда-то пригласить в гости, и что мне мамке сказать: "возьми погуляй куда-то на пару часиков", ну ты понимаешь, про что я".

Та попри все вони вдячні і цьому. До речі, саме заради даху над головою,

Оксані Перехрест і пішла працювати двірником 10 років тому.

"Знайомі кажуть, а чо ти не підеш у ЖЕК. Мама хімік-лаборант, по образованию, у нее красный диплом, чтоб вы не думали, что у меня мама необразованная", - говорить Оксана Перехрест, двірник.

У Бельгії прибиральниками працюють переважно ті, хто навіть школу не закінчив.

"Я кинув школу в передостанньому класі, мені тоді було вже сімнадцять, бо я багато разів залишався на другий рік", - говорить Мохамед Ельмарніссі.

Щодо родини Перехрестів і їхнього квартирного питання, то пані Оксана отримала кімнату, тільки коли влаштувалася двірником. Та й то - не у власність, а тимчасово.

"На даний період це житло - служебне. Якщо я завтра звільнюся, мені дадуть ну тиждень, три дні і так само мені треба буде звільнити", - говорить Оксана Перехрест, двірник.

Саме тому пані Оксана й тримається за свою роботу. Хоча отримує мінімальну зарплату.

"Ми отримуємо 3200, нам дали підписати договір. Зараз в мене в бригаді не хватає людей", - говорить Оксана Перехрест.

Тож без допомоги дітей жінці не обійтися. Тим більше, що половина зарплати пані Оксани йде на ліки. В неї діабет. Тож син Віктор допомагає і фінансово, і фізично. Обсяг роботи - величезний, особливо взимку.

"Дуже важко, важко, немає вихідних, фактически нема, якщо літом один вихідний, то зимою геть зовсім", - говорить Оксана Перехрест, двірник.

Бельгієць Мухаммед не скаржиться. Йому зарплатні - цілком вистачає. Він отримує вдесятеро більше, аніж пані Оксана! Понад тисячу євро.

"У Бельгії, якщо ти працюєш, то у тебе є все".

Тож почувши історію нашої Оксани Перехрест щиро їй співчуває.

"Коли чуєш таку історію, чесно кажучи, серце болить. Нажаль", - говорить Мохамед Ельмарніссі, бельгійський прибиральник на вулиці.

Зараз Оксана Перехрест розмовляє із роботодавцем із Польші. Він пропонує їй роботу з хорошими умовами.

"Є безкоштовним проживанням 11-14 злотих за годину. - Приблизно 20 тис грн на місяць".

Виходить, на місяць у Польщі жінка зможе отримувати 20 тисяч гривень! Та пані Оксана не погоджується. Каже, за 10 років прикипіла до колег та місця.

Та все ж вона дуже хотіла б, аби в неї з'явилися ще й фінансові причини залишатися в Україні.