Воїни у білих халатах: історія старшої операційної сестри, яка щодня рятує людей [ Редагувати ]

За 40 років стажу вона ще не бачила стільки болю, як за ці три місяці війни. Та попри це старша операційна медсестра Олена Морозевич щодень тримає медичний фронт. Жінка працює в одній із лікарень Дніпра. Зміна медика у найтяжчі періоди може тривати і понад 30 годин. Разом із колегами-хірургами в операційній пані Олена робить все для порятунку поранених.

Олена Морозевич - старша операційна сестра:

Операционные медсестры, это такие сильные люди. Сюда не все, нам очень трудно найти сотрудников. Поэтому тут остаются только преданные своему делу люди.

І це не просто слова з медичних довідників, а гіркий досвід Олени Морозевич. Жінка 40 років працює медсестрою. Операційна - її робоче місце, за час повномасштабного російського вторгнення стала наче другою домівкою. Були дні, коли пані Олена разом зі своїми колегами хірургами зі скальпелем в руках відпрацьовувала по 30 годин.

Олена Морозевич - старша операційна сестра:

Мы отдыхали сидя, можно сказать. Иногда сменяли друг друга. Работы было очень много. В день я могла и 10, но представьте, это могло быть и несколько людей быть. 10 - это и так много. Потому что если вы видите 3 операционные и все 3 операционные как правило у нас заняты.

Олена розповідає: в операційній доводиться бачити багато болю та страждань. Коли росія вперше прийшла в Україну з війною, жінка так само, як і сьогодні, майже не відходила від операційного стола.

Олена Морозевич - старша операційна сестра:

Очень много больных было с повреждением кисти, очень много в 14-м году. Сейчас же все изменилось. Сейчас очень большие разрывные травмы. В начале было конечно очень не по себе. Особенно меня всегда волнуют ампутации. Ампутации - это всегда болезнено и всегда конечно переживаешь за судьбу человека. Главное, что в первые сутки их надо очень тчательно мыть - от этого всего зависит результат.

Інтерв'ю з героїнею нам доводиться писати прямо біля операційної, бо на столі черговий пацієнт і часу мало. Олена так віддана роботі, що одного разу 6 годин терпіла біль, коли в неї сталося запалення апендициту, але від операційного стола не відійшла ні на крок.... поки не врятували чергове життя.

Олена Морозевич - старша операційна сестра:

Я думаю, а как же я брошу, а как же я начала эту операцию. Ты оказываешь помощь, это уже психологически успокаивает. Потому что ты видишь результат. Вот он поступил такой, а ты всей бригадой сделали ему нормально.

Старша операційна медсестра намагається не втрачати оптимізму та не показувати втоми, бо розуміє, що від неї також залежить чиєсь життя. А ще бойовий дух піднімають наші незламні захисники.

Олена Морозевич - старша операційна сестра:

Пациента выписали в госпиталь, а он прям истерически орал - мне надо к моим побратимом. Это было очень трогательно. Поступают военные расстроенные, вот нам пришлось здать позиции. Потом приходиш на следующий день, а они говорят, звонили к побратимам: все ввостановили, все вернули назад и уже как-то психологически легче становится.

Пліч-о-пліч разом із колегами Олена Морозевич готова тримати медичний фронт до перемоги.

Олена Морозевич - старша операційна сестра:

Мы все делаем для того, чтобы приблизить нашу победу.