Переселенка із Сєвєродонецька створила фотоальбом з краєвидами свого рідного міста [ Редагувати ]

Місто, у якому залишилося серце! Переселенка із Сєвєродонецька створила фотоальбом з краєвидами свого рідного і тоді ще мирного Кропивницького. У видання увійшло три сотні світлин сєвєродонецьких фотохудожників. На фото ще щасливі містяни, цілі будинки й парки.

Про пам'ять, яку не вбити й лють, яку не приборкати - у сюжеті Олена Бринзи.

Рідні вулиці, площі, парки, будівлі. І усюди щасливі усміхнені люди. Це світлини Сєвєродонецька місцевих фотохудожників, які робили їх протягом двох років - до повномасштабного вторгнення росії.

Самые свежие фотографии, это зима 2021-2022 года, выпало очень много белого пушистого снега, где сразу все с удовольствием фотографировались, дом культуры с высоты птичьего полета, в снегу, городские улицы, даже мой квартал, мой дом.

З приходом російських окупантів - кожна друга будівля - у Сєвєродонецьку зруйнована.

Огромное предприятие, с которого начинался город Северодонецкий "Азот" - разбит, предприятие "Импульс", в котором я проработала последние три месяца, полностью выгорел, с дырами в окнах.

А там, де раніше влаштовували свята та побачення - нині кладовища.

Храм на Лесной даче, находится в лесу. Очень красивое место, много цветов, приезжают свадьбы фотографироваться, молодожены, крестины были и моих детей также, а сейчас возле него просто в песке более тысячи могил вырыто.

Зібрала світлини в альбомі дизайнерка з Сєвєродонецька Ольга. У цьому місті вона народилась, пішла в школу, університет, знайшла кохання та вийшла заміж. Народила двох дітей. Каже, Сєвєродонецьк - це місце її щастя. Було... до вторгнення росії.

Ольга Плаксіна, переселенка з Сєвєродонецька:

13 марта мы выехали из Северодонецка, после того как очередной снаряд попал уже в наш дом, дети начали болеть, на улице -10 и надо было уже какие-то решения принимать, приехали мы сюда уже 15 марта.

Нині жінка дуже сумує за рідним домом. Саме тому і вирішила створити цей фотоальбом. Над ним працювала два місяці. Зібрала три сотні світлин фотохудожників Сєвєродонецька.

Уже приехав сюда, я хотела как-то сохранить в памяти то, что о нашем городе, каким мы его помним - зеленым, ясным, сочным, милым, смотря на новости, очень печальное зрелище. И они пытаются отложиться в памяти, но я не хочу, чтоб те плохие кадры откладывались в памяти.

Однак як би Ольга не намагалась - реальність жахає.

Вот этот ледовый дворец, который сейчас там - одно пепелище.

Такі проєкти - надважливі, вважає кропивничанка та фотохудожниця пані Лариса.

Лариса Лебедєва, жителька Кропивницького:

Это важно знать как это было, потому что это такая красота, город жил, город зеленый, красивый, чудесный, город, в котором наверное хотелось жить и работать. Такие альбомы, они нам нужны, они нужны в библиотеках, они нужны всем тем людям, которые хотят отстроить нашу Украину и так будет!

Ольга вже надрукувала з пів сотні примірників. Кошти бере лише за друк. Альбом замовляють в основному переселенці із Сєвєродонецька, які хочуть зберегти у пам'яті рідне місто. І продовжують мріяти про повернення додому.