Мала Рогань: як та де живуть люди після деокупації? [ Редагувати ]

Деокупація українських територій - це подвиг і героїзм. Втім, після того, як бої завершуються і ворог тікає, біди мирного населення не закінчуються. Життя для них уже не буде як раніше, втім люди намагаються повернутися до більш-менш звичного побуту... Село Мала Рогань під Харковом було звільнене ще наприкінці березня, проте і досі життя тут непросте, а подекуди - неможливе. Що згадують люди про час в окупації, як намагаються пристосуватися? Наші колеги поспілкувалися з селянами.

Танк был вот, не доезжая до самой галереи. Там даже вмятины есть. Вот где розы, вот так он ехал, где по розам. И там стоял танк. Нашим ковром укрыли, ковер вытянули из дому, ковром укрыли танк. Так он и стоял.

Надія показує, де в її дворі стояли російські танки.

А ушли отсюда мы в чем были, в том и ушли. Мы ничего не взяли, ни документов, ничего. А потом муж прибегал сюда за вещами, за документами. И все это видел.

Гараж із мотоциклом та дитячими велосипедами згорів. А з ними й баня, в якій родина жила в перші дні війни, ховаючись від обстрілів. Знесений артилерією дах в будинку родина вже відновила, сміття вивезли. Та на хаті - так і лишилися закарбовані сліди влучань.

Надія, жителька Малої Рогані:

Громыхало тут все. Это мы с мужем делали навесы. Вот прямо осенью, было холодно, зима как бы приходила. Мы тут заканчивали, чтобы успеть все, чтоб же ж весной тут была прохлада. Чтобы навесик был. Ну теперь все. Все постреляно, все покоцано.

Посеред села - зруйнований храм. У хатах - дірки від "прильотів" снарядів. У дворах - стоять згорілі ворожі бронемашини. За літо встигли поіржавіти. Та люди ще добре пам'ятають, як бігли світ за очі ранньою весною, коли у двори до них прийшли росіяни з автоматами.

Галина Кіос, жителька Малої Рогані:

С этой стороны солдаты стояли с автоматами. Двери открыли, через забор перелезли. Под двором стоял танк. И еще БТР. Так попросили культурно, так сказать, под дулом пистолета, освободить дом. И потом заняли всю улицу. В каждом доме, с каждого дома они постарались людей выселить и заняли всю улицу. Зашли танки, зашли БТРы, ну и как бы началось. У нас здесь была собака, ну собаку застрелили они.

Після таких "постояльців" та артобстрілів, які пережила Мала Рогань, від будинку пані Галини практично нічого не лишилося.

Попало в нас вот, пожалуйста, вот эта часть, и это все разрушилось, и аж сюда отлетело все эти стены. И в зал, в спальню мою там. Там тоже полностью угол вывалился и перегородка межкомнатная тоже вся упала.

У родини не лишилося житла - та вони оптимісти. Кажуть, головне, що всі живі.

Мы верим. Это все восстановится. У нас силы есть, и мы будем восстанавливать все, что разрушили наши недрузья.