Психолог, що має бойовий досвід: колишній льотчик допомагає бійцям реабілітуватися [ Редагувати ]

Про війну - з тим, хто пройшов війну. Важкопоранені захисники, особливо ті, які втратили кінцівки або можливість самостійно пересуватися, потребують не лише фізичної реабілітації, але й психологічної. Проте до фахівців ветерани звертаються неохоче, адже не вірять, що ті їх зрозуміють. Психологів, які мають бойовий досвід, вкрай мало. З одним із них - колишнім льотчиком Сергієм Тітаренком, який після поранення пересувається у візку, поспілкувалася Вікторія Балицька.

На столі у психолога горить свічка, поруч серветки - під час задушевних розмов із ним плачуть навіть герої. Сергій Тітаренко був військовим льотчиком. Влітку 2014-го біля Слов'янська російські бойовики збили його вертоліт. Мі-24 упав зі 100-метрової висоти. Сергій дістав травму хребта і відтоді пересувається на візку. Тож розуміє поранених бійців, як ніхто.

Сергій Тітаренко, психолог реабілітаційного центру:

Найперше і найчастіше - це сприйняття себе нового. Життя змінилося. Сприймати себе нового і давати собі раду в майбутньому - це реально складно. Я знову ж таки, користуючись своїм досвідом та, як то кажуть, його використовую напряму. Є таке розуміння: свій до свого по своє.

Сергій отримав психологічну освіту вже після поранення. Йому самому свого часу зарадила психотерапія. Тепер чоловік допомагає іншим подолати відчай та біль.

Піхотинець Олександр був поранений у червні на Луганщині. Нині його готують до протезування лівої руки.

Олександр, поранений військовослужбовець:

Не хочеться згадувати такі моменти, але від правди не заховаєшся. На одній позиції отримав кульове поранення, ось справа і шрам. Область поясниці. А друге конкретне поранення я отримав мінно-вибухову травму ось.

На консультації до Сергія Олександр ходить охоче і відчуває результат.

Олександр, поранений військовослужбовець:

Звичайно відчуваю. Військова людина військову людину пойме з полу слова. Людина сама на собі це все прочувствовала, побачила, ощутила.

Психологічної допомоги потребує більшість поранених бійців, проте до фахівців звертаються не всі. Десантник Сергій, якому у бою відірвало ногу, мав негативний досвід спілкування з психологом, який не уявляв, що таке війна. І тепер покладається лише на себе.

Сергій, поранений військовослужбовець:

Сидишь рассказываешь психологу, трошки начинаешь плакать, ну как выговориться человеку, она сидит кивает кивает кивает, а понять что действительно как это все это было она не может. Так что сам себе психолог, захочу - пойду поплачу там, выскажу там что-то себе.

Проте Сергій не радить тримати усе в собі. Адже це може руйнувати особистість, а разом з тим - соціальні та родинні стосунки.

Сергій Тітаренко, психолог реабілітаційного центру:

Бо адаптація воно відбувається кожного дня. Кожного дня ти борешся зі собою. Зі своїм тілом, зі своїм станом. З тими викликами, які виникають кожен день. Наприклад, кожен ранок встати з ліжка - це реально виклик, та.

Пережитий травматичний досвід, армійські звичаї - це те, що допомагає Сергієві знайти спільну мову із бійцями.

Сергій Тітаренко, психолог реабілітаційного центру:

Вони можуть говорити не вибираючи слова. Я якби спілкувався тієї ж самою мовою не так давно. І відповідно вони можуть використовувати гостре слово, да. Яке до жінки іноді соромно сказати. Як то кажуть: в армії друга мова - це матірна. Ну це нормально в терапії.

А ще особливості організму, які виникають через травму, легше обговорювати із людиною з такими ж проблемами.

Сергій Тітаренко, психолог реабілітаційного центру:

Певні дисфункції, які приходять з пораненням, вони носять інтимний характер. І як можна задати людині питання інтимного характеру, яка навіть немає ну жодних.. жодного фундаменту для того, щоб взагалі про то говорити. Не то, що як там з тим справлятися.

Сергій застерігає - наслідками стресу та травми можуть стати алко- та наркозалежності. Тому все ж варто шукати "свого" психолога.