Українські ветерани пробігли марафон на протезах заради реабілітації побратима [ Редагувати ]
Відстань у 42 кілометри здолали двоє українських ветеранів у Токіо. Чоловіки пробігли марафон, щоб зібрати кошти на реабілітацію та протезування пораненому побратимові. Роман Кашпур - з Вінниччини, Юрій Козловський - із Львівщини. Поранень обидва дістали ще за часів АТО. Про результати забігу - дивіться далі.
Ветеран Роман Кашпур щойно повернувся з Японії і одразу став до нових тренувань.
Історію колишнього розвідника "Подробиці" розповідали торік. Хлопець пішов воювати добровольцем у 2016. А за три роки, поблизу Марʼїнки, підірвався на міні та втратив ногу. Але не занепав духом. І знайшов себе у спорті. Займав перші місця в Іграх Героїв, встановив рекорд України, протягнувши 16-тонний літак! Брав участь у світових марафонах. Першим став лондонський. Далі були ще два - у США.
Це прапор 808-го полку підтримки ЗСУ. Інженерно-саперні війська. Хочеться показати всьому світу, що Збройні сили були, є і будуть. І українські військові та ветерани будуть демонструвати силу, волю і витримку на весь світ.
За допомогою бігу Роман підтримує поранених побратимів. Збирає кошти для реабілітації та протезування. До токійського марафону ветеран готувався пів року.
Роман Кашпур, ветеран:
У Лондоні, оскільки це був перший марафон, я зробив всі помилки, які тільки можна було зробити. Ну, по-перше, не пив воду. І ми з тренером робили все можливе, щоб цих помилок не допустити. Кілометраж збільшувався, темпи, інтенсив нарощувався. Тренування припали на зимовий період - підготовка до Токіо. Ну, але те все тільки додавало азарту, драйву.
У Токіо Роман поїхав разом із ветераном зі Львівщини Юрієм Козловським.
Роман Кашпур, ветеран:
Українців, серед яких 2 ветерани. Я і Юрій Козловський. Ще й з протезами. Японія зустріла неймовірно. Це інша культура, інша країна, взагалі інша реальність. Сприйняття світу. Перші, хто нас зустрів, це були українці, українська громада.
А далі був марафон.
Юрій Козловський, ветеран:
Те, що було важким на тренуваннях - на змаганнях було значно легше. Шалена підтримка простих японців. Української громади. Шалена підтримка бігунів, коли ти біжиш. А ми бігли повністю у національній символіці. Коли просто підбігали й кричали "Слава Україні" та різні варіації на цю тему. Це надавало сил, це надавало впевненості.
42 кілометри Роман пробіг менш ніж за 5 годин. І встановив особистий рекорд.
Роман Кашпур, ветеран:
Це був мій найкращий час. Я встановив свій персональний рекорд за 4 години 50 хвилин і 3 секунди. Я пробіг 42 кілометри.
Юлія Кашпур, дружина Романа:
Ми долали разом цей марафон. Тому що Рома його долав легко й разом з учасниками, а я його долала ще з двома рюкзаками, перебігаючи від станції до станції. Тому що ми старалися протягом всієї дистанції його підтримувати.
Для Юрія цей марафон виявився тривалішим.
Юрій Козловський, ветеран:
Організатори цьогоріч вирішили зробити такий дедлайн на 29-му кілометрі. О 9 відбувся старт і о 14 треба було чекпоінт цей перетнути.
Юрій не встиг. Проте не здався.
Юрій Козловський, ветеран:
Зобов'язані мене посадити на автобус і просто повезти на фініш. Але я з цим не погодився. Я хотів бігти 42 кілометри. Тому я сказав, що я побіжу. І все-таки я цю дистанцію закінчив.
Юра! Юра! Слава Україні! - Дякую, друзі, за підтримку!
Після фінішу, завдяки активній підтримці благодійників, ветерани відзвітували. Зібрали навіть більше, ніж очікували.
Роман Кашпур, ветеран:
На Дениса. "Аякса". Там заявлено було 300 тисяч на протез спини. Там в хребет потрібно було вживляти імплант спеціальний. Ми перевищили цю суму. Зібрали більше ніж півмільйона. В гривнях. Денису вже замовили закордонний імплант, і я думаю, одужає, і до нас до тренувань приєднається.
Роман уже готується до наступних забігів. Як і Юрій. Чоловіки прагнуть показати, що ампутація - це не привід для зневіри. Повноцінно жити можливо і з протезом. І підтримувати Україну та поранених у боях побратимів.
