Зазнав поранення в голову, але не зневірився: історія нацгвардійця [ Редагувати ]
Лікарі й досі дивуються, як він вижив. А він виборює спортивні нагороди й доводить усім: неможливе - можливо! Історія нацгвардійця Володимира Товкиса, який зазнав поранення в голову, але не зневірився - дивовижна. Учора, у День Незалежності України, чоловіку виповнилося 34 роки. Про його шлях від коми до чемпіонства на Іграх нескорених дивіться далі.
Одна мить, яка ледь не стала фатальною.
Володимир Товкис - ветеран російсько-української війни:
Ти дивишся в прилад ночного бачення, ти бачиш рух якийсь і кидаєшся до зброї, і все.
Нацгвардієць Володимир Товкис згадує своє останнє бойове завдання. Вересень 2019. Донеччина. Світлодарська дуга. До ворога близько ста метрів. Секунда - і ворожа куля прошила голову розвідника.
Володимир Товкис - ветеран російсько-української війни:
Відкриваєш очі - і ти вже в лікарні в Мечнікова, як зараз пам'ятаю, Риженко Сергій, голова Дніпропетровської лікарні, такий: Володя, ти нас чуєш? Якщо чуєш, моргни. І потім комунікація так і відбувалася: ти один раз моргнув - ти чуєш, два рази - ні.
11 днів коми і вирок лікарів - вегетативний стан.
Володимир Товкис - ветеран російсько-української війни:
У тебе ось тут пам'ять - ти в окопі, ведеш бій, тут ти на лікарняному ліжку, в тебе немає пів голови, ти трогаєш і можеш мозок відчути. Кусок черепа після трепанації вшили в живіт, теж можеш постукати - класний прес! А там просто твоя кістка.
Та Володимир вирішив лишатися бійцем навіть на лікарняному ліжку. Став читати книжки про можливості мозку, відновлення після нейротравм. Аби знову стати на ноги!
Побратими прийшли, показали схожу історію хлопця з "Азову" Ігоря Галушка, показали, дивись, хлопець теж поранений був, в нього паралізована тільки права сторона, в мене ліва, і він брав участь в Іграх нескорених, і ось молодець, активний, і ти десь на фоні приклада того, що показав він, собі теж думаєш - я ініціативний, особисто я і за будь-який двіж, і мене так затягнуло.
Довгі місяці реабілітації. Процедури, вправи під наглядом медиків. Перші успіхи.
Він їде, чувак! Їде!
А головне - підтримка батьків і коханої.
Володимир Товкис - ветеран російсько-української війни:
Як тільки тоді починав робити певні кроки, ми одружилися. На Новий рік, в Жовтневому палаці потрібно піднятися, там біля 10 сходинок, була погода сніжна, ти отак на дружину руку закидуєш, ось так вдвох піднімаєтесь, і охоронець просто видав такі слова, які вже не забудеш, такий видав: скільки років працюю, і ще ні разу не бачив, щоб чоловіка так в ЗАГС тягли. Воно зараз смішно, а тоді була безпомічність, безпорадність така була.
Спершу по кілька кроків на день, потому - додалися активніші вправи, які згодом переросли у підготовку до Ігор нескорених! Веслування на тренажерах, метання диска, стрільба з лука - зубами, бо рука не виконує деякі функції.
На Invictus Games-2023 Володимир Товкис виборов два золота і бронзу. І навіть 24 серпня, у День Незалежності України і свій День народження, ветеран знову на змаганнях. Загадує бажання одне на всіх.
Володимир Товкис - ветеран російсько-української війни:
Бажання, як і у всіх, щоб закінчилась війна, це саме перше, і тому що в мене багато друзів на фронті, там є різні чати, до речі, і там пишуть, що там хтось загинув, там ось похорон, там ось те, і воно морально подавлює.
Вірити в себе і працювати - такий девіз нашого героя, яким він ділиться і з іншими ветеранами, які проходять реабілітацію після фронту. Аби на власному прикладі довести: навіть після важкої травми можна жити повним життям.
