600 літрів борщу за добу: на Дніпропетровщині волонтери безкоштовно годують військових [ Редагувати ]
600 літрів борщу за добу, а ще багато основних страв, салати та солодощі. На Дніпропетровщині волонтери цілодобово годують військових, які їдуть на позиції, чи повертаються на місце базування. Місцеві жінки 24/7 працюють у три зміни. Кажуть, бувають дні, що за добу частують до трьох тисяч армійців. Де беруть сили, чим годують? Дізналася Олена Мендалюк.
Картопля, оце ж суп, он плов вариться, бульйон вариться у нас, все, що треба, те і робимо.
Пані Катерина - медикиня на пенсії. Жінка жодного дня не працювала кухарем, готувала лише для родини. Та від початку повномасштабного вторгнення волонтерить.
Катерина, волонтерка:
А як не ми, то хто буде допомагати нашим військовим? Ми тут кормимо їх, і стіраємо, і купаємо.
До 22-го це було звичайне кафе у невеличкому селі.
Наталія Біловол, власниця волонтерського кафе:
Було таке в українському стилі з рушниками. Ми тут зустрічали гостей своїх, свадьби, день народження.
Тепер, замість рушників, стіни прикрашають українські стяги, розписані нашими захисниками і їхні шеврони. А ще серед трофеїв - тубуси та відстріляні гільзи від снарядів, які лишили на пам'ять.
Євген, військовослужбовець:
Дівчата завжди частують смачним борщем, це на перше. На друге це або гречка, картопляне пюре, плов. Завжди з м'ясом.
Віталій, військовослужбовець:
Щиро дякуємо дівчатам, завжди все свіже, завжди все гаряче.
М'ясо спочатку піджарюємо, потом цибулю, моркву кидаємо, і потом один к двом рис.
На одній пічці вариться плов, на іншій - бульйон на борщ. За підтримку вогню відповідає Сергій. За нічну зміну спалює більше як 10 оберемків дров.
Зараз накидано, отбойні листи повигоряли, їх тільки поварили, дніща поварили. Вони ж круглосуточно працюють.
Чоловіки з перших днів взяли на себе важку роботу. Більшість - шахтарі на пенсії.
Василь Безкровний, волонтер:
Привезли нам дровокол такий гідравліческий, за допомогою його колемо дрова, і, як-то кажуть, колуни і топори не відходять від нас все одно. Половина дров перерублена руками пенсіонерів.
Кипить робота і в кафе - напоготові прибори, вода, хліб і щось солоденьке. В меню різні страви на вибір.
Хлопці завжди просять у нас перше. Борщ у нас завжди. На друге у нас тоже буває і плов, і макарони, і бувають вареники, буває у нас все, що дівчата встигають. Налисники, млинці, у нас на столах і олів'є, і вінегрет. Сало це в нас завжди.
Світлана тут від самого початку і жодного дня ще не брала вихідний. Вдень працює на основній роботі, вночі допомагає тут.
Ми за год зварили 100 каструль борщу. 8 марта 22 року і по 8 березня 23 вдвох. Це ми тільки рахували за рік, а потім вже не рахували.
А поки хлопці за столом, волонтерки перуть їхній одяг.
Я сьогодні робила в ніч, це все перестірала. Скільки, я не знаю, нехай пакетів до 30. Буває і більше. Ви його перете, а потім сушу, складаю.
Три сушилки і дві машинки. Мало конечно, і додому беремо стірать ще хлопцям.
Часом техніка не витримує навантаження, а от люди вже третій рік поспіль в строю. З продуктами допомагають небайдужі, щодня готують 600 літрів борщу, докуповують м'ясо та молочні продукти. Найзатратніше нині - світло.
Наталія Біловол, власниця волонтерського кафе:
Найменше це було 35-40 тисяч, найбільше - 60. Єдині люди, які нам допомогли, вже в цьому році, долучилися наші друзі з Литви. Вони зібрали кошти та заплатили кошти повністю за січень місяць.
Попри труднощі, пані Наталія рук не опускає. Її син теж служить, тому хай там що, планує годувати захисників аж до Перемоги.
Наталія Біловол, власниця волонтерського кафе:
Як ми можемо опустити руки, як їм там наскільки важко. Вони віддають за нас життя. Ми хочемо максимально їх підтримати. Щоб вони звідси пішли не голодні, з гарним настроєм. Ну, як удома побували, як у мами.
А вже після війни на місці їдальні, ймовірно, з'явиться музей. Експонати від бійців вже й так прикрашають приміщення.
