Під Києвом переселенців намагаються виселити з гуртожитку [ Редагувати ]

Майже рік без світла, води і тепла живуть переселенці з Горлівки у гуртожитку на Київщині. Їх радо прийняли два роки тому, але тепер хочуть, аби люди пішли. Більшість так і зробили, залишилося кілька родин. Їм запропонували інше житло, але туди вони перебиратися не хочуть. Детальніше розкаже Анна Демиденко. 

Кілька разів на тиждень Лариса, інвалід третьої групи, приїздить до Броварської райради, щоб хоча б помитися у теплі. У її гуртожитку у Великій Димерці, що за кілька кілометрів від міста, - ні води, ні світла, а тим паче опалення, немає вже 8 місяців.

Відтоді, як власник гуртожитку затіяв ремонт. Мешканці упевнені - їх просто хочуть вигнати. Люди оббивають пороги усіх інстанцій.

"Повний гуртожиток було заселено переселенцями. Але так як були відключені всі комунікації, нелюдські умови проживання, люди були змушені переселенці повернуться на Донбас: в Горлівку, в Слов'янськ. Зараз тут проживає 4 людини інвалідів", - говорить Лариса Старостенко, переселенка.

Ларисі з сестрою і ще одній родині з дитиною нікуди повертатися. Коли на Сході почалася війна, вони - дрібні підприємці - приїхали просити прихистку у Києві. Департамент соцполітики направив переселенців ось у цей новенький, але на той час недобудований, гуртожиток. Його добудували коштом Червоного Хреста. Люди сплачували за місце у гуртожитку по тисячу гривень, решту - надавала держава.

"Я на сьогоднішній день не являюсь співвласником. - З якого числа?- Не готовий зараз сказати. На жаль, соціального житла у броварському районі на сьогоднішній день немає, але переселенці забезпечені всіма виплатами, передбаченими державою і виплатами на відшкодування затрат на житло", - говорить Юрій Плакся, виконувач обов'язків голови Броварської райдержадміністрації.

Коли відновлять подачу світла, води та обігрів у гуртожитку, чиновники навіть прогнозувати не беруться. Кажуть, переїхати їм все-одно доведеться.

На пенсію інвалідів та виплати переселенцям сім'ї не можуть собі дозволити орендувати житло самотужки, тому чиновники запропонували переїхати до адміністративного приміщення сільської ферми по сусідству. Жінки готові, але бояться забирати речі з гуртожитку, бо живуть там принаймні законно.

Мерзнути далі і готувати їжу на вогнищі - сил, кажуть, більше немає. Та все ж люди сподіваються - хоч і не вдома - але знову жити спокійно і в теплі.