На Донбасі жителі зимують без світла та тепла [ Редагувати ]

Під обстрілами у пітьмі та холоді вже півроку живуть мешканці Зайцевого. Його частина Жованка відома своїми місцевими активістами. Кілька жінок взяли у свої руки вирішення проблем віддаленого від мирної України села. Як виживають на лінії фронту мирні українці у сюжеті Ірини Баглай.

Запас свічок менше ніж на місяць, а вугілля до лютого. Це весь стратегічний запас мешканки фронтового села Зацеве. На столі у Людмили завжди під рукою апарат для вимірювання тиску. Серце не витримує постійних нічних розривів і цілодобової пітьми. В селі усі будинки із забитими вікнами.

"Неможливо жити просто живемо як кроти і на нерви діє і тиск від цього піднімається, що постійно в темряві ось зняли тиждень тому щит на свій страх і ризик а може снаряд прилетіти", - сказала Людмила, жителька Зайцевого.

Виживають люди лише завдяки допомозі Червоного Хреста та своєму господарству.

Через обстріли лінія електропередач, що у кількох метрах від будинку Людмили вся пошкоджена. Бойовики не дають можливість відремонтувати. Обласна влада обіцяє прокласти іншу, в обхід світло обіцяють дати навесні. А доти обігріваються і їжу готують на грубках.

Нещодавно в село завезли вугілля. Знову рятує Червоний хрест. Однак підрядник обманув, скаржаться люди.

"Ось ця купа. Це привіз КАМАЗ 12 тон, якого місткість. Але по накладній тут написано 18 тон. Ми ще не переважували, але тут 18 тон немає. Вугілля мокрий, він весь грудками, я не знаю як видавати його людям", - сказала Людмила, волонтер, жителька Зайцевого.

Не дорахувались і мішків для вугілля, привезли у 6 разів менше. Чи довезуть не сказали. Альтернатива дрова. Але йти по них небезпечно.

"Розтяжки, міни. У нас він ще місяць не пройшов, як він один чоловік вибухнув. На міні розірвало, його повністю розірвало. Він на Верхньої Жованке. Так що сюди ні в посадку, нікуди, взагалі. Він пішов корів забрати, корови в посадку втекли і розірвався", - сказала Людмила, жителька Зайцевого.

Та люди не опускають руки. Самоорганізувались ще на початку воєнних дій. За райраду гараж, на зиму переїхали у будинок. Тепер із своїми бідами йдуть одразу до Людмили. Вона як посередник між своїми земляками та владою, що за лінією бойових дій.