У Міжгірському районі з розмахом проводжали на полонини вівчарів [ Редагувати ]

У Міжгірському районі з розмахом проводжали на полонини вівчарів з отарами. Масове гуляння влаштували посеред гір. Там танцювали, співали, а ще наввипередки готували бринзу. На Закарпатті це вже стало традицією. Мої колеги розкажуть більше. 

Центральними вулицями Міжгір'я рушила хода. Йшли з піснею. Принагідно зупинялися затанцювати під гуцульські мелодії. Жителі веселилися, а вівчарі кликали всіх провести овець на полонини. На перевалі, серед гір, зустрічали гостей свята трембітою. Кожен охочий міг спробувати зіграти на ній.

"Дути так , щоби губи були закриті. Як сильніше дути, я маю попробувати? - Щось вдалося чи ні?"

За давньою традицію, чабани запалили ватру. На полонинах вона горить цілодобово, відлякує диких звірів, а ще, за давніми переказами, і злих духів.

"Перед початком полонинського літа як отара пройдут у полонину, завжди запалюється вватрва", - говорить Іван Теличко, організатор фестивалю.

"Палай ватро палай, і всяку нечисть спопиляй".

Тим часом на овець уже чекають вівчарі, для обіднього доїння. Петро Фурдь вже незабаром вирушить разом з овечками на полонини. Чоловік вівчарить уже 10 літо. Тричі на день видоює овець.

"Весело в горах свіжий воздух но канєшно коли нема бурі, грози коли , гарна погода тоді", - говорить Петро Фурдь, вівчар.

За майстерною роботою чабанів спостерігають гості фестивалю. Туристів частують свіжим овечим молоком, сиром, смачними традиційними стравами Міжгір'я. Влаштували і конкурс на найшвидше приготування бринзи.

"Я вперше в Україні, і вперше сам виготовляю сир. Це новий досвід. Я щасливий", - говорить Карло Майоні, гість фестивалю з Італії.

На полонинах вівчарі разом з овечками пробудуть аж до кінця літа.