Найкращі в Україні: на Закарпатті дозріли високогірні персики [ Редагувати ]

На Закарпатті на висоті більше як 500 метрів прижилися персикові дерева. Тут вже майже 20 років вирощують найрізноманітніші сорти цих фруктів. Вдалий клімат та круглорічний догляд дали змогу персику добре прижитися на вершинах. Нині товару вдосталь на ринках Закарпаття. Тож яка його ціна, і як виростити дерева, які ще кілька років тому рахували за екзоти, дивіться далі.

Ринок влітку - це гастрономічне та естетичне задоволення. Різнокольорові фрукти та овочі. Пахучі трави та бурштиновий мед. Та серед усього цього розмаїття нас цікавлять вони. Персики.

Марія, продавчиня:

Ціни не кусающієся покашо ще, бо є і по 40 гривень і по 35 і привозний 50 грн. Із задоволенням би підняли ціну, але треба їх і продати, бо люди хочуть подешевше і повкусніше.

Продають на базарах не заморський товар. Усе своє. І не просто українське:

Іван, житель Закарпаття:

Именно Закарпатская область, самые лучшие персики у нас, я вам говорю.

Аби побачити, де на Закарпатті вирощують персики - ми прямуємо на високогір'я Виноградівщини. Машиною сюди не доїхати, той йдемо пішки. 

Знайомтеся - Юлій Тихонов. Його сім'я вирощує тут персики вже 17 років. Перший саджанець привезли з Криму. Пан Юлій так захопився садівництвом, що нині на дачній ділянці висадив понад 30 сортів.

Юлій Тихонов, садівник:

Аромат є, сахарність набрав, шикарно, як то кажуть. Так само редхевен, його дуже в нас люблять, полюбляють люди і вже знають його, тоже розріжемо.  Тоже він дуже такий плотний, мясистий, смак файний сочний. От "голд вайн", йому ще маленько треба було дойти.

Скільки ж персикових дерев на ділянці господар не знає. Однак аби домогтися гарного результату, працювати доводиться цілий рік.

Юлій Тихонов, садівник:

Персик, то як діти. Чесно казати, я подеколи з цими деревами і говорю. Я прихожу в сад, я з ними здоровкаюся.

Допомагає у господарстві і дружина. Пані Леся - збирає врожай.

Леся Тихонова, садівниця:

Персик коли дозрівший, він повинен бути округлої форми, колір яркий видно. Не тусклий, запах має. Подивіться, які красені. Видно які вони дозрівши, аромат неперевершений.

Врожай вирощений без хімії. Плоди, щойно їх зірвали, сортують - і на ринок.

Леся Тихонова, садівниця:

Крупні в один ящичок, середні на компот, і такі шо є в нас криві, окремо то теж люблять люди. Ось цей сюда.

З одного дерева збирають до п'яти кілограмів персиків. Цьогоріч, незважаючи на погодні вибрики, урожай непоганий.

Персиковий сад тут спочатку отримує вдосталь вологи, а потім сонця. Тож плодоносить від початку червня і аж до вересня сам фрукт солодкий і ароматний. А все тому що росте на висоті у пів кілометра. Ось яка тут відкриває панорама на місто Виноградів.

Чорна гора, унікальна вершина. В Україні подібних місць узагалі немає. Навіть узимку схил гори, тераси якої з вулканічного каміння, акумулює тепло сонця і не дає деревам замерзнути. Влітку, аби не було посухи тут облаштовано понад 30 басейнів.

Та спустити звідси врожай ще те випробування. Дороги тут немає, замість транспорту дві ноги. Та винахідливі закарпатці - знайшли вихід. Облаштували такий собі персиковий експрес.

Юлій Тихонов, садівник:

От така телєжка примітивна на кольосиках трос, барабан, редуктор з бетономішалки ну і електропривод. Заводить мотор їде телєжка. За 6 хвилин наш груз спустився безпечно. Можна спокійно починати розгружати.

От тільки, аби скушувати високогірний персик треба приїхати на Закарпаття. Бо це суто тутешня смачна принада.