Влетіли в трубу: чи постраждає Україна від "Північного потоку-2" [ Редагувати ]

Чи є ще шанси? На тижні, що минає, світові ЗМІ рясніли гучними заголовками, на кшталт: "США послаблюють санкції", "Північний потік таки добудують". І все це сталося після заяви Байдена - мовляв, скандальний газогін уже й так майже завершений, отже - Штати не посилюватимуть обмежень.

"Перебільшують", - кажуть авторитетні експерти, яких ми опитали у столицях, - по обидва боки Атлантики. Але які варіанти дій залишаються? І чи ще можливо зупинити будівництво?

Новини з Вашингтона гучні й неочікувані. У Сполучених Штатах постійно повторюють, що проти другого "Північного потоку", але цього тижня - жорстких санкцій не запровадили.

Преса угледіла в цьому небажання псувати відносини з Німеччиною. Хоча насправді тут дещо значно більше.

Для Німеччини це стало подарунком. А от для інших країн Європи (тієї ж Польщі, або країн Балтії) - доказом, що в Євросоюзі всі наче й рівні, але є і "рівніші".

Бо хай там що кажуть усі інші, - позиція Ангели Меркель визначає політику усього ЄС.

Преса писала: що більше шкодить інтересам США - трубопровід чи проблеми у взаєминах із ключовим партнером? Вибір зрозумілий. Санкції проти оператора проєкту, компанії Nord Stream 2 AG довели б до точки кипіння конфлікт з Берліном. І для Америки потенційна шкода від цього перевищує користь. Інше запитання - наскільки цей вибір остаточний?

Ангела Меркель неодноразово наголошувала: це лише комерційний проєкт, в який вклалися німецькі компанії. "Північний потік-2" має дозволити постачати газ із Росії до Німеччини напряму через Балтику, оминаючи Україну. Прокладати його почали 2016, завершити мали до кінця 2019 року. Та в останній момент Трамп санкціями зупинив будівництво. Байден... їх послабив.

Готовність газогону зараз 95%. На скільки "розтягнуться" фінальні 5 процентів? І що чекає Україну, якщо трубу таки добудують?

Чи є реальні інструменти щось змінити вже після завершення проєкту? Саме про це ми розпитували експертів - і в Старому, і в Новому світі.

Мій співрозмовник - німець Роланд Фроденштайн, керує відділом політичних досліджень у брюссельському експертному центрі. "Північний потік-2" він називає найбільшою геополітичною помилкою Меркель.

Роланд Фроденштайн, керівник відділу досліджень центру WILFRIED MARTENS:

Навіть в урядовій партії Німеччини звучить чимало критики щодо "Північного потоку-2". Але канцлерка - на боці проєкту, називає його чисто комерційним. Хоча вона дещо змінила позицію 2018-го: визнала, що він матиме геополітичні наслідки. І того ж року міністр економіки Німеччини поїхав до Москви, щоб отримати від російської влади зобов'язання продовжувати транзит газу Україною.

Та чого варта обіцянка Путіна? Такі зобов'язання слушно було б прописати в контракті. Та цього не сталося. Саме тому Варшава б'є на сполох. Бо доки паливо до Німеччини надходить українською трубою та газогоном "Ямал-Європа" - його отримує і Польща.

Матеуш Моравецький, прем'єр-міністр Польщі:

Наголошую: це поганий і згубний проєкт у масштабах Європи. Він з одного боку зруйнує європейську солідарність, а з іншого - дозволить Росії нарощувати силу. Окрім того, це - небезпечний інструмент впливу Федерації на нашого сусіда - Україну.

Та Матеуш Моравецький був єдиним з глав урядів країн ЄС, хто зачепив тему "Північного потоку". Вочевидь, решта змирилися з позицією Меркель. Вона каже: це - просто бізнес. Мовляв, ЄС купував російський газ і за часів "холодної війни". А про збереження українського транзиту з Москвою домовилися.

Арифметика - проста. "Газпром" підрахував, що завдяки "Потоку" заощаджуватиме… мільярд доларів у рік. У Києва - свої підрахунки. Україні вигідна будь-яка затримка із введенням російської труби. Причому рахунок навіть не на місяці - на дні.

Ми підраховували, що зараз це зберігає Україні від 6 до 8 мільйонів доларів в день.

Мій експерт - Лана Зеркаль, людина, яка в українському МЗС відповідала за європейську інтеграцію, а після - консультувала "Нафтогаз" і була умовною ланкою між Києвом і Вашингтоном. І вона підтримує тих, хто в обох столицях вважає, що говорити про "зраду" зарано. Бо ми навіть ще першого бою не дали.

Лана Зеркаль, заступник міністра закордонних справ України (2014-2019):

Перший бій, про який ви кажете, не дати добудувати - він дуже важливий саме зараз. Тому і пропоную всім своїм колегам (колишнім - і тим, хто зараз займається боротьбою з "Північним потоком") сконцентруватися саме на цьому. Тому що можливість зупинки все ще існує. Всі інструменти наявні, вони є. І зараз лише питання, наскільки президент Зеленський зможе переконати президента Байдена й інших своїх колег зупинити "Північний потік-2" і не дати йому добудуватися.

"Колег" - це насамперед європейців, які й самі не в захваті від того, що відбувається. Що більше газу Росія експортує до Європи, то більше зростає залежність від Москви. У США раді були б продавати європейцям своє блакитне паливо. За три місяці адміністрація Байдена має представити Конгресу нову санкційну доповідь. Президента сьогодні дуже критикують. І якщо тиск стане надто сильним, обмеження можуть посилити.

В Європі кажуть: надія на зміни не в Сполучених Штатах, а в Німеччині. І Байден просто чекає зміни влади в Берліні. Великої підтримки зараз набуває "Партія Зелених". А в них погляд на "Потік" - кардинально інший.

Роланд Фроденштайн, керівник відділу досліджень центру WILFRIED MARTENS:

"Зелені" матимуть вплив на міжнародну політику Німеччини, бо вони точно займатимуть високі посади, німецький уряд змінить курс щодо "Північного потоку-2". Питання лише в тому - наскільки.

Ідея - домовитися про механізм стримування. Приміром, якщо скорочується "український транзит", то й прокачування "Північним потоком" - знижують. Якщо український транзит зупиняється - то й "Потоку" перекривають кран.

Роланд Фроденштайн, керівник відділу досліджень центру WILFRIED MARTENS:

Найжорсткішою відповіддю може бути ухвалення норми, яка поставить "Північний потік-2" поза законом, посилаючись на шкоду для довкілля. Або перекриють потік газу - через політичні причини, бо Путін знову зробить щось агресивне.

Але і у Вашингтоні і особливо у Києві в реальність такого плану не вірять.

Лана Зеркаль, заступниця міністра закордонних справ України (2014-2019):

Я вже доволі доросла і не вірю в балачки й казочки. На жаль, немає таких інструментів, вони не можуть бути запроваджені, те, про що кажуть - що є можливість збалансувати постачання газу територією України і "Північним потоком-2".

Бо автоматично такий взаємозв'язок не запровадити. Адже це - комерційна діяльність. А обіцянки… Їх щедро можна роздавати, але зовсім не факт, що дотримуватимуться. І в цьому контексті "Північний потік" - це загроза, якщо Москва перерве транзит Україною.

І це не фантазії, ці слова я чую і з Вашингтона, і з Києва. Можливо, це матиме вигляд випадкового вибуху чи пошкодження труби… Але будь-яка штучно створена надзвичайна ситуація, за яку, звісно ж, ніхто і ніколи не візьме відповідальності, може дати росіянам закрити вентиль - щойно вони отримають альтернативу у вигляді нового газогону.

В ЄС до екстремальних сценаріїв підготувалися - зараз блок має запаси газу у сховищах, яких вистачить на 2 місяці. І тут запевняють: стратегічна важливість "Північного потоку" за останні роки значно знизилася. А якщо Росія захоче перекрити газ Україні чи Польщі, то додатковою трубою зможуть пустити паливо реверсом і поділитися з постраждалими.

Ну а питання прибутків для України від транзиту - це вже інша історія. Енергетичної безпеки ЄС вона не стосується.