Чому українці перестають читати? [ Редагувати ]
Останнім часом, нарікають бібліотекарі, дітей усе більше тягне на електронні гаджети.
Мало читають. В Україні налічується кілька десятків тисяч бібліотек, але людей у них ходить небагато. Та й взагалі книжку до рук регулярно бере лише кожен 12-ий українець. Чому так - про це далі.
Це столична бібліотека імені Котляревського. Пані Лілія розповідає: ходять сюди всією родиною щотижня. Щоразу купувати книжки - дорого:
Лілія, жителька Києва:
Перечитую Еріх Марія Ремарк "Тіні в раю", з задоволенням. За місяць, так – три-чотири.
Завідувачка Тетяна Головач каже: у них сім тисяч абонентів. Переважно - молодь, але є читачі, кому за 90!
Тетяна Головач, завідувачка бібліотеки ім. Івана Котляревського:
Чи ходить молодь на абонемент, індивідуально, виважено. Осмисленно, то ходить. І це дуже тішить. За віковою категорією, це можливо десь такі вже старші студенти.
А це бібліотека села Голинь на Прикарпатті. Працює вона без вихідних. І щодня сюди приходить близько 30-ти людей.
Та останнім часом, нарікають бібліотекарі, дітей усе більше тягне на електронні гаджети.
Любов Жекало, бібліотекарка:
Колись діти не мали комп'ютера. А зараз є телефон, кожен має комп'ютер в кишені, і до книжки все ж таки менше, алеее....
Те, що українці стали менше цікавитися книжками, видно і на книжковому базарі. Ятки тут - відкриті, покупців - майже немає.
Тетяна, продавчиня:
Книга паперова коштує, от наприклад, 300 грн. Кожна мама може дозволити купити таку книгу дитині? Ні. І це наші українські видання.
Любко Дереш - письменник, книжки якого стоять на полицях крамниць. Про читацьку тенденцію говорить фактажно і - без оптимізму:
Любко Дереш, письменник:
Тільки 43 відсотки населення читають якось. З них 27 відсотків читає принаймні раз на тиждень, а щодня лише 8 відсотків читає населення.
Серед літературних трендів Дереш називає такі:
Любко Дереш, письменник:
Це мода на постколоніальну літературу, на великі родинні саги ну і, зважаючи на українську ситуацію, книги, які досліджують українську ідентичність.
І українська література розвивається, бо таки має свого читача. Нехай не масового, але відданого.
