Історія трагедії: як загинула ціла родина у Сумах [ Редагувати ]

5, 10, 15. Стільки років назавжди залишиться трьом хлопцям із Сум. Бо на їхній будинок рашисти скинули авіабомбу. Загинули всі: три брати, а також їхні батьки та бабуся, і ще кілька сусідських родин. Одна з найжахливіших ночей у місті була перед 8 березня.

У День пам'яті дітей, які загинули в результаті збройної агресії російської федерації проти України - історія трагедії, якої не мало статися в цивілізованому світі.

Яким би він холодним і несерйозним не здавався, поруч зі мною він завжди був теплим, відкритим і щирим. Я не впевнена, що у світі є ще такі, як він. Він дійсно був особливим хлопцем. Сильним не тільки фізично, а й морально, щирим, веселим та чудовим. Це просто нереальна людина з такою нереальною душею.

Без сліз вчителька не змогла дочитати рядки, написані однокласницею про загиблого друга Артема.

Ось на фото він по центру, ви бачите? Він вирізняється серед своїх однокласників.

Артему мало виповнитися 16.

Жанна Мельник, класний керівник 9-го класу:

Він знав, чого хоче від життя і в принципі, він планував своє життя, займався серйозно спортом і це йому подобалося. Не по віку був високий, статний, красивий, дуже подобався дівчатам, для всього колективу і думаю, що для дітей, це була страшна трагедія, і тільки зі сльозами згадуємо, тому що дійсно гарна дитина.

Хлопець професійно займався самбо, був у складі збірної країни, готувався до закордонних змагань. При цьому гарно вчився і встигав доглядати за братами. За середнім - Єгором - у школі.

Жанна Мельник, класний керівник 9-го класу:

Веселий, позитивний, такий живчик, а цей був такий крутько, але все ж таки теж дівчаткам подобався, і такий, як зажигалочка постійно був. Вони постійно піклувались один за одного і було видно, що в сім'ї дуже теплі відносини між батьками та дітьми, теж між братами.

А вдома Артем частенько втихомирював найменшого бешкетника - п'ятирічного Кирила.

Ганна Прийменко, родичка загиблої родини:

Він такий хуліган був, я казала, дитина-агонь, агонь просто. Він із самого малечку розумів, що треба виборювать це місце під сонечком, то він не губився, Кірюша наш він такий артистичний, він так старається, так прямо і танцює, і так от все.

Мама мріяла про донечку, розповідає Ганна. А тато будував затишне обійстя для великої родини. І уздовж паркану посадив ряд туй, де традиційно фотографували дітей першого вересня. Рослини зеленіють і нині…

Наталія Вовк, жителька Сум:

Из самолета була бомба кинута, самолет летив дуже… Я прям отак аж присіла, і шов він со сторони Харькова, дуже страшне. Отут розвалля, людей позабирали вже, бо воно було ноччю.

Це страшне ревіння літака і вибух напередодні 8 березня почуло мало не все місто. На Ганнин дзвінок відповів сусід.

У нас біда! Я зразу здогадалась, кажу - є якісь шанси? Хтось може будь живий, він каже - навряд. Ще мені сказали, що забрали в лікарню дитину десь біля п'яти років, я велику надію мала, що це наш Кірюшка вижив, але нажаль, потім знайшли і брата Віталія мого і Кірюшу.

Завали почали розгрібати одразу, втім, під уламками знаходили тіла.

Тривожної сирени не було, тож мешканці не ховались, розповідає Олександр. В нього тоді загинула дружина.

Олександр Плехтан, мешканець Сум:

Там семья полностью, девочка осталась жива, вот где красный забор, там дом. Не так давно он построил, здесь напротив полностью погибли, здесь бабушка оказалась жива, но она через неделю скончалась. Ну и дальше там тоже, дальше вот где был эпицентр, где были разрывы, там тоже полностью люди погибли. В общей сложности больше 20 человек.

Родина Прийменків того вечора була буквально на валізах. Вони вже вирішили евакуюватись. Хотіли їхати сьомого числа, але хтось порадив не ризикувати, а дочекатися гуманітарного коридору наступного дня. На ніч залишилася з рідними й бабуся.

Ганна Прийменко, родичка загиблої родини:

Ще я ввечері з нею поговорила, вона каже, я готую тут бутерброди, биточки в дорогу, і діти також - бабушка ти коли у нас, нам так спокійно, я сміялась, казала, мама ти в них як "байрактар", вона справді так і було, вона ніч не спить, вони сплять, вона стереже, слухає, чи далеко взриви чи ні, тобто вона була такий в них янгол охоронець, старшенькі діти вони спали, їх так і знайшли, як мені потім сказали, їх так і знайшли, моя мама і по боках двоє хлопчиків старших.

Юлія Зайцева, кореспондентка:

Мешканці зруйнованих будівель поспішають хоч якось полагодити дахи та стіни. Та на місці кількох подвір'їв суцільна пустка. До них ніколи не повернуться жильці. Зокрема, й родина Прийменків. Від їхнього сімейного гніздечка залишився лише фундамент.

Олімпійський чемпіон, відомий артист або просто щасливий чоловік - кожного з хлопців чекало майбутнє. А купа металу в одну мить перекреслила стільки доль.

Ганна Прийменко, родичка загиблої родини:

Вони взагалі задумуються, коли створюють усю цю зброю, скільки витрачають коштів, всього, стільки витрачають ресурсів тільки для того, щоб убити просту людину і дитину. Навіщо все це?