У Запоріжжі відкрилася фотовиставка працівниці ДСНС [ Редагувати ]
Вона розповідає про війну через фото. З перших днів повномасштабного вторгнення працівниця пресслужби запорізького ДСНС Ганна Логвиненко фільмує наслідки російських обстрілів. На місця ударів вона виїжджає разом із надзвичайниками, працює і на прифронтових територіях. За два з половиною роки великої війни робіт назбиралося вже на окрему виставку. Там представили світлини, що розповідають про життя прифронтової області. Більше про експозиції та її авторку - у наступному сюжеті.
Кожна світлина на цій виставці - окрема історія про прифронтові міста та села на Запоріжжі. На одних знімках - майже зруйновані, але нескорені Оріхів, Гуляйполе та Степногірськ. На інших - побите російськими ракетами Запоріжжя. А ще обличчя надзвичайників, які першими приїжджають ліквідовувати наслідки ворожих обстрілів та рятувати людей. Усі ці кадри зробила на фотоапарат працівниця пресслужби запорізької ДСНС Ганна Логвіненко. Робіт вистачило і на власну експозицію.
Ганна Логвіненко, співробітниця пресслужби ГУ ДСНС у Запорізькій області:
Боляче на всі фото дивитися, тому що ти дивишся на 1 фото і згадуєш цілий блок того, що відбувалося з тобою в цей час, саме в цю мить.
До родини надзвичайників Ганна долучилась 5 років тому. До цього працювала монтажером та режисером на місцевому телебаченні.
Юлія Баришева, начальниця відділу зв'язків зі ЗМІ та роботи з громадськістю ГУ ДСНС у Запорізькій області:
Працювати з нею швидко, легко, дуже бистро схоплює основну ідею, яка повинна бути в будь-якому матеріалі. Цікава людина, дуже різнопланова, цікавиться історією не тільки нашого краю, історією козацтва, вона дуже багато вивчає сучасної літератури стосовно операторської майстерності.
З перших днів повномасштабної війни Ганна працює поруч з рятувальниками на місцях обстрілів. Щоразу знімкує діяльність ДСНС і на прифронтових територіях. У містах та селах, наближених до зони бойових дій, надзвичайники не лише ліквідовують наслідки ударів, а й допомагають місцевим жителям. В особистих архівах Ганни вже понад три тисячі світлин.
Вікторія Водоп'ян, заступниця директора Запорізького обласного краєзнавчого музею:
Коли ти бачиш оці фото, а фото дійсно унікальні, унікальні, бо ти бачиш на них емоції людей. Тобто це емоційно, дуже емоційно і дуже важко, деякі викликають сльози, деякі викликають навпаки якусь радість, тому що люди врятовані.
Помітила себе на кількох світлинах і волонтерка Оксана Жовнер. Каже, знімки одразу нагадали про ті події.
Оксана Жовнер, заступниця командира загону швидкого реагування Товариства Червоного Хреста України в Запорізькій області:
Це фото мені дуже подобається, воно мені здається все ж таки радісним, тому що коли приїжджаєш і привозиш гуманітарну допомогу, або щось робиш таке хороше, ти відчуваєш задоволення, що ти можеш бути корисним і ти зробив якусь справу, а те фото інше - воно сумне. Було дуже багато поранених і ми провели там дуже багато часу.
Ось на цьому фото закарбована робота піротехніків. Тоді вони виїхали на ліквідацію нерозірваного ворожого ФАБа і ледь самі не постраждали від російського дрона. Окупанти намагалися скинути боєприпас на автівку рятувальників.
Ганна Логвіненко, співробітниця пресслужби ГУ ДСНС у Запорізькій області:
Нас кидануло, ударною волною прибило до сидіння та осколками трошки побило машину. Хотіли потрапити по нас, але нам пощастило, що у нас була дуже велика швидкість в машині.
А на цій світлині надзвичайники вже ліквідовують наслідки обстрілу Запоріжжя та шукають під завалами людей. Ганна каже, повне розуміння небезпеки та емоції від побаченого і пережитого з'являються вже після роботи. Завжди підтримують дівчину її чоловік та батьки. Аби рідні зайвий раз не хвилювалися, Ганна телефонує їм вже після роботи.
Неля Логвіненко, мама Ганни:
Вона ніколи не розповідає, куди їде, потім ввечері вже дзвонить, мама, я вдома, все добре, це все, що я можу від неї почути.
Підтримати Ганну родина та друзі прийшли й на виставку. Сама авторка впевнена: ця експозиція - лише початок. І в майбутньому мріє зняти серію фотографій про нашу перемогу. Адже кожен кадр, зроблений на фотоапарат, - вже частина історії, яку ми маємо завжди пам'ятати.
Треба це зберігати для того, щоб люди пам'ятали це, це трагедія наша, це трагедія України. І таким чином ми зараз малюємо код нації та боремось за нашу незалежність.
