Баскетбол на кріслах колісних: в Одесі ветерани створили організацію для підтримки адаптивного спорту [ Редагувати ]
"Вільні воїни". Таку назву має громадська організація, яку створили в Одесі ветерани російсько-української війни. За її допомогою долучають побратимів до адаптивного спорту. Адже перевірено: під час реабілітації після важких поранень такі заняття значно поліпшують і психологічний, і фізичний стани. Докладніше про ветеранську ініціативу - дивіться в наступному матеріалі.
До спорткомплексу з'їжджаються чоловіки, які зазнали важких поранень на фронті. На тренування з баскетболу на колісних кріслах їх запросили побратими з громадської організації "Вільні воїни". Для більшості - це перший такий досвід. Тож інструктори перевіряють, щоб гравці трималися міцно.
Це обов'язкова фіксація ніг, ми підлаштовуємо крісло під кожного, тобто гравець в кріслі має відчувати себе комфортно.
Очолює спілку Ілля Пилипенко. Під час визволення Херсонщини його танк підірвався на міні: чоловік втратив ногу та зазнав опіків. Не впасти духом допоміг спорт. Днями Ілля повернувся з Канади, де на "Іграх Нескорених" виборов для України бронзові медалі у змаганнях з баскетболу та сноубордингу. З новими враженнями агітує за адаптивні тренування.
Ілля Пилипенко, ветеран російсько-української війни, учасник "Ігор Нескорених":
Та з'явилось насправді бажання показати оте задоволення від спорту, яке отримали ми, і хотіли б, щоб кожен зацікавився, тому що це гарний метод реабілітації, адаптації, тому що це ж не тільки про спорт, це ж також прийти поспілкуватись в колі побратимів і це також про командний дух, я так сказав би.
Про важливість підтримки добре знає і двадцятиоднорічний піхотинець Віталій. Він доброволець, у боях на Курахівському напрямку потрапив під артобстріл. Врятувати ногу лікарям не вдалося. Зараз армієць очікує на протезування.
Віталій Костоглодов, військовослужбовець ЗСУ:
Я спочатку не розумів, що сталося: в мене був шок, я трохи засмутився. Потім я став спілкуватися: я спілкувався з психологами, я спілкувався з колегами, з побратимами, вони мене дуже підтримали, тому все покращилося. Плани - повернутися на службу та захищати свою країну далі.
Перед початком гри тренери інструктують: як правильно рухатися, вести м'яч, кидати його у кільце та пасувати.
Ми спочатку підкидаємо м'яч...
З кожною хвилиною рухи гравців усе вправніші. Нацгвардієць Максим, який втратив ноги під Торецьком, прагне перевірити, чи зможе грати на рівні з професіоналами.
Максим Люшняк, військовослужбовець ЗСУ:
Ні, ну, я колись раніше грав в баскетбол, але з ногами воно набагато простіше. Це треба звикнути до самого крісла колісного, тому що воно відповідно трошки не таке, як звичайне, тому що це активне крісло колісне: воно дуже легке, якийсь не такий поворот чи ще щось - і воно одразу міняє свою траєкторію і тому подібне, тому треба трошки привчатися, але нічого складного.
І ось кульмінація - гравці починають змагання. Цього разу воно міжнародного формату, адже з усіма тренується і Ділан Віллетс із Великої Британії. До війська чоловік доєднався торік, служив піхотинцем у Нацгвардії. Минулої осені, на Харківщині, під час штурму ворожих позицій дістав поранення і втратив ногу. На пропозицію долучитися до адаптивного спорту погодився без вагань.
Ділан Віллетс, військовослужбовець ЗСУ:
Це чудово, адже це об'єднує людей, особливо після такого травматичного досвіду. Це можливість зібратися разом у групі, де всі побували у схожих ситуаціях, та й просто посміятися, трохи розслабитися - це дуже важливо! До того ж це допомагає залишатися активним і підтримувати фізичну форму, адже після такої травми ти стаєш, знаєте, ну, дуже ледачим, коли іноді просто лежиш і майже нічого не робиш.
Такі тренування "Вільні воїни" проводять і з інших видів спорту: як-от великий теніс, волейбол сидячи та піклбол. Тож запрошують ветеранів, ветеранок та чинних військовиків, що проходять реабілітацію, долучатися до команди.
