У Хмельницькому презентували картини дружин і матерів загиблих героїв [ Редагувати ]
Арттерапію, яка допомагає вивільнити біль втрати. Виставку картин "Малюю серцем" Всеукраїнського проєкту "Жива. Історії справжнього кохання" презентували у Хмельницькому. З-поміж сотні картин, написаних дружинами та матерями загиблих героїв, двадцять три роботи хмельничанок.
Чорно-білі і яскраво-сонячні, пейзажі й портрети. Всі ці картини об'єднує почуттям кохання, болю і суму.
Жанна Ялець, художниця проєкту:
Найбільше вразила величезна кількість любові в серцях учасниць. Дуже багато тепла і дуже багато ніжності у них в серцях, і кожна із них відкрита до спілкування.
Створювати роботи жінкам допомагали художниці за підтримки благодійних організацій. Зробили все можливе, щоб дівчата, що ніколи не тримали в руках пензля, за кілька тижнів написали унікальні авторські роботи
Катерина Луцик, голова ГО "Захист":
Це, дійсно, про шедевр мистецтва, це, дійсно, про те, що вони малювали серцем, і кожен штрих, який вони наносили, це те, про що вони не могли сказати відверто, але говорили серцем. Вони кричали.
Відвідувачі й учасниці проєкту діляться емоціями. Ледь стримує сльози Олеся Горобняк, її чоловік Олександр загинув на війні. Без батька зростають два сини. Жінка зобразила коханого у вигляді могутнього дерева.
Олеся Горобняк, вдова ветерана російсько-української війни:
Тіло його знаходиться в морзі десь в Дніпрі. І ці всі процедури: ДНК, молекулярна - вони так затягуються. І це настільки виснажує.
А Тетяна Сидорчук втратила на війні молодшого сина - двадцятидворічного азовця Владислава. Її намальована серцем картина - це материнська рана.
Тетяна Сидорчук, мати загиблого ветерана російсько-української війни:
Журавлі - це ніби наші діти, які відлітають. І мама, яка тримає. Я розумію, що його потрібно відпустити. Але немає, справді, сили відпустити.
Свого сина Володимира пані Галина називає "Пташечкою". Каже: він був дуже добрим і мужнім. У її роботі вилилося все безмежне горе втрати.
Галина Машнова, мати загиблого ветерана російського-української війни:
Зобразила тут, побачила себе. От моя дорога залита слізьми, і мій син там – Пташечка моя. Я його бачу. Він живе в моєму серці навіки.
Серед сотні картин, представлених на виставці, двадцять три створені хмельничанками. Жінок об'єднав артпроєкт, щоб допомогти впоратися з горем.
Богдан Демчук, "Вогник", старший син пані Тетяни загинув, захищаючи "Азовсталь", а молодший вже третій рік після поранення в Оленівці у полоні. Вона закликає жінок бути сильними.
Тетяна Демчук, мати загиблого ветерана російсько-української війни:
Спілкуйтеся, ми є по всій Україні. Гуртуйтеся, допомагайте один одному, дбайте один про одного. Це дуже велика підтримка для нас.
Хмельницький вже сьоме місто, де проводять виставку. Загалом до проєкту долучилося понад триста матерів і дружин загиблих героїв. Ще три тисячі очікують на участь. Заради пам'яті й шани про героїв, які ціною власного життя захистили Україну.
