В Україні закривають сільські школи [ Редагувати ]

Високо сиджу. Тому не все бачу, не все розумію і не все знаю. - Таке враження про українських урядовців склалося в автора наступного матеріалу. Йдеться про закриття сільських шкіл. За попередньою інформацією Міністерства освіти і науки, таких в Україні цього року може бути 80.

Щоправда, словом "закриття" високо-посадовці намагаються не оперувати - його замінили на "призупинення діяльності" (у селах, де учнів замало).

Річ у тім, що до кінця 2009-го року на закриття сільських шкіл діє "мораторій" Верховної ради. І закривати школу - місцева влада не має права (формально її просто "замикають" чи консервують, а дітей - починають возити в село із більшим навчальним закладом). Закривати школу чи ні - теж вирішує громада. Та правда в тому, що утримання навчальних закладів у селах віддали на відкуп місцевих органів самоврядування. Тобто, хочеш не хочеш, а коли грошей на утримання школи немає, попри всі протести громади, її таки закриють. До кращих часів.

Факти на паперах. Це те, чому звикли довіряти у високих міністерських кабінетах. Школа в селі - це не гроші, які потрібно виділяти, не діти, яких потрібно вчити, і не викладачі, яким потрібна робота. Школа тут - лише цифра в готовому звіті.

Павло Полянський, заступник міністра освіти і науки України:

- Називайте будь-яке село в Україні, де закрилася школа і ми подивимось, так це чи не так. В мене вичерпні дані по кожному селу.

Сьома ранку. Невеличке село на Херсонщині. Ці дітлахи змушені вставати за дві з половиною години до початку уроків. Раніше до школи в сусіднє село тут їздили лише старші учні. Цьогоріч до них приєдналися і найменші школярі. Початкову школу колись тут відкрили спеціально для малечі, тепер вона - зайве витрачання грошей. Батьки опиралися, але їх поставили перед фактом - менше 5 учнів за законом уже не клас, тому школу доведеться закрити.

Емілія Урсул, бабуся учня 3-го класу, (село Республіканець, Херсонська область):

- Діти ці маленькі приїжджають уставші. Діти маленькі, на мєсті, канєшно би легше було і родітєлям і дітям.

Чиста, охайна і цілком порожня. Так тепер виглядає початкова школа цього херсонського села.

Павло Полянський, заступник міністра освіти і науки України:

- Херсонська область. Не закрито жодної школи до початку навчального року. Всі школи, які працювали в минулому році, працюють.
 
Надія Павлик-Вачкова, кореспондент:

- У вересні 2007-го року під дверима цієї школи учні сиділи на портфелях і плакали разом із вчителями. Незважаючи на протести батьків і громади, їхню школу закрили. Тоді переважив залізний аргумент районного управління освіти - вчити дітей тут не рентабельно!

Вони пікетували, скаржилися у міністерство, але їх не почули. Школу в Харківцях на Полтавщині спершу реорганізували у початкову, згодом перший клас набирати перестали і фактично змусили батьків віддавати дітей у райцентр. Двоє учнів, які їздити далеко відмовилися, тепер на індивідуальному навчанні. Із ними займається вчитель, який постійно працює в іншому селі. А в школі тепер дитячий садок. Усі ці зміни формально робили зі згоди громади. Формально - на папері, тут існує і школа.

Павло Полянський, заступник міністра освіти і науки України:

- Полтавська область… Харківець… Як працювала, так і працює.

Олена Литвиненко, вчителька (село Каплинці, Полтавська область):

- Вивезли з школи все, нема нічого. Парти, стільчики, а ви кажете заморозили і будуть навчаться. Нічого там не функціонує. Ну, ви розумієте, немає зовсім класу. 1 учень.

Для Олени Литвиненко закриття навчального закладу в Харківцях стало особистою трагедією - її син замість 10-го класу пішов у технікум, вона - вчителька хімії та біології - рік простояла на біржі праці.

Олена Литвиненко, вчителька (село Каплинці, Полтавська область):

- Запропонували роботу у школі, яка кілометрів 25 від нашого села. Чим можна було добиратися до неї на роботу і тільки 6 годин. Це даже не получається мені рік за рік стаж іти. І там воно не по трасі, далеко від траси треба було добираться.

З першого вересня Олена Литвиненко працює у сусідньому селі. Викладає там хімію, біологію, основи здоров'я, природознавство, а ще й історію - Стародавнього світу та України. Щоб їздити на роботу - навіть придбала моторолер.

Мистецтвознавство для Оксани Кучер зі школи у Каплинцях на Полтавщині - теж додаткові години для стажу. Взагалі-то вона викладач англійської мови і музики. Цього року пані Оксана вперше дістала ще й клас з індивідуальним навчанням. Формально її учні вчаться окремо. На кожного вчитель заводить і окремий журнал. Та насправді дітей вона об'єднує у міні-клас - щоб встигнути за програмою. На засвоєння матеріалу в індивідуальному порядку виділено значно менше часу.

Оксана Кучер, вчителька (село Каплинці, Полтавська область):

- В нас там виходить, наприклад, 1 урок на тиждень. А треба 2 урока. То ми вже за оцей 1 урок, за рахунок того, що учнів менше, ми туди вміщаємо 2 теми, може навіть і немає смисла… змісту просто їх одному розказувать одне й те саме, потім другому, їх же всього двоє.

М'яч у кукурудзі - значить гол. Урок фізкультури в цій початковій школі уже закінчився, однак грати у футбол на шкільному подвір'ї діти будуть доти, доки не приїде автобус. Формально - шкільний. Насправді ж - рейсовий. Адже на шкільний автобус їм доведеться чекати ще 3 години.

Павло Полянський, заступник міністра освіти і науки України:

- В Україні змінюється мережа шкіл - одні будуються, інші призупиняють діяльність або закриваються. А постановка питання вмирання шкіл для мене достатньо фаталістична і некрофілістична.

Надія Павлик-Вачкова, Сергій Єрьоменко, Оксана Старенька, ПТ, ТК "Інтер".