Територія жінки: українські майстрині представили національні традиції на міжнародному фестивалі культури [ Редагувати ]

Є чим пишатися і українцям. Наш народ має багату культурну спадщину. І вітчизняні майстри з усіх регіонів узялися пропагувати найкращі етнотрадиції. Для цього у Києві зібралися на масштабний етнофестиваль.

Цей фестиваль зібрав 30 майстрів з різних куточків України. Вони привезли найрізноманітніші вироби: кераміку, гобелени, картини зі скла, скульптури, а ще ґердани й ляльки ручної роботи. Ось Оксана Бобошко показує хустки з портретом Лесі Українки. Їх шиють у Львові жінки з інвалідністю.

Оксана Бобошко, львів'янка, мистецтвознавець:

Ми представляємо дуже цікаву спільноту львів’янок, яка називається "Компаньйонки і компанія". Ми збираємося для того, щоби провізувати культуру, провізувати мистецтво. Наш дуже активний - ми їздимо, відвідуємо дуже багато різних виставок.

Віктор Проданчук теж львів'янин. З глини він ліпить унікальні скульптури: з символікою трипілля, скіфів, сарматів.

Віктор Проданчук, художник, скульптор-реставратор:

У трипіллі різні були орнаменти: рід, плодовитість, зоране поле, дощ. Цей знак - це символ всесвіту: сонце, і йдуть від нього промені. А тут йдуть трикутнички - це люди йдуть до сонця, до енергії. Дерево - якби, родини дерево. Це - символ енергії.

Завітали на фестиваль і гості із зарубіжжя - Німеччини, Болгарії, Узбекистану.

Ірина Бурмістрова, художниця з Узбекистану:

Показать и сказать, что Узбекистан и Украина недалеко. И никогда не были далеко. Мы вас любим. Очень благодарны вашим организаторам. И мы привезли вышивки. То есть, привезли то, что наши женщины испокон веков делали своими руками.

В Україні такий захід проводять уперше. На фестиваль запросили послів різних країн, урядовців і політичних діячів. Організатори поставили за мету популяризувати у світі не тільки вишиванки, а й традиційні прикраси, одяг, предмети вжитку тощо.

Лілія Шевченко, голова всеукраїнської громадської організації "Територія жінки":

Щоб об'єднати нашу етнику з тим, що ми носимо кожен день в своїх кабінетах і на роботах. Ми мріємо, коли буде українське - гердани, українське намисто, яке ви бачите, коралі на мині, поєднане зі звичайною сорочкою банківського співробітника. Я надзвичайно рада, що ми пробили ту стіну і можемо вивести народні художні промисли, мисткинь, майстрів і художників, дизайнерів на рівень такого заходу.

Наступний етнофестиваль організатори планують наприкінці вересня. І вже не в Україні, а у Саудівській Аравії.