Рятує бійців у стабпункті: історія прикордонника медроти [ Редагувати ]
Робота нонстоп для допомоги наших військових. Так зазвичай працюють медики у стабпунктах зони бойових дій. Коли у лікарів там немає роботи - це вважається хорошим днем, проте таких буває небагато. 25-річний прикордонник медроти розповів нам про особливості своєї непростої служби. Далі.
Лише кілька фото та коротке відео робочого місця у стабпункті. На згадку з фронту Андрій має небагато світлин, адже лікарі працюють там без упину. Найбільше навантаження припадає на ніч.
Андрій, прикордонник:
У нічний період часу до самого ранку, поки ж є можливість виїхати, бо весь час в небі працюють "пташки", вони швидко змальовують, а вдень привозять симптоматичних хворих, легкі поранення.
Хлопець на початку цього року став до лав Державної прикордонної служби. Інакше, каже, вчинити не міг.
Андрій, прикордонник:
Має прозвучати той дзвіночок, коли ти сам маєш вибрати свій шлях, або продовжиш чекати незрозуміло чого, або все ж підеш допомагати своїй батьківщині в складний час, я мобілізувався самостійно через військкомат і потрапив на службу сюди.
Уже за кілька місяців прибув на посилення роботи стабілізаційного пункту в зону бойових дій. Бо медик за освітою. Разом із колегами врятували сотні життів, але пам'ятає й сумні випадки, до яких неможливо підготуватись.
Андрій, прикордонник:
У чат бойові медики скидають, що веземо важкого "трьохсотого", і не привозять, зазвичай, пишуть на щиті, і звичайно, вся робоча група падає духом, бо розумієш, що їде хворий, буде тяжка робота, але маєш надію, що зможеш допомогти, але бувало і таке.
Допомога та взаємопідтримка - це надважливо для порятунку бійців. Тож у війську раді мотивованим українцям, які готові зробити свій внесок у нашу перемогу.
