Під обстрілами евакуйовував поранених: історія нацгвардійця [ Редагувати ]
У цивільному житті він був землевпорядником, а тепер служить у лавах 23-ї бригади Нацгвардії України. Військовослужбовець з позивним "Землемір" пройшов шлях від стрільця до командира роти. Разом з побратимами працював на Донецькому напрямку. Каже, за останній рік пережив і побачив чимало, але найбільше у його пам'яті закарбувалися два випадки. Які саме і чому - дивіться у сюжеті.
Понад рік тому Євген одягнув військову форму і кардинально змінив своє життя. До цього він працював землевпорядником в одній з громад на Запоріжжі. Зараз про колишню роботу та цивільне життя нагадує його позивний - "Землемір". Каже, до лав 23-ї бригади Нацгвардії України долучився за повісткою, що отримав на роботі.
Євген, командир 1-ї патрульної роти 3-го патрульного батальйону 23-ї окремої бригади ОГП "Хортиця" Нацгвардії України:
Я не збирався відмовлятися, як тільки прийшла повістка, я відразу вирішив виконувати свій обов'язок. Перший день було дуже непонятно, це стільки думок, як, що, до чого, тому що я зовсім не військовий я цивільною людиною був.
Протягом року нацгвардієць змінив не одну посаду. Виконував різні бойові завдання: охороняв стратегічні об'єкти та працював безпосередньо на передовій. На Донецькому напрямку Євген супроводжував військових на позиції та виводив під час ротацій. Каже, найбільше запам'ятав свій перший бойовий вихід. Він був складний і морально, і фізично.
Євген, командир 1-ї патрульної роти 3-го патрульного батальйону 23-ї окремої бригади ОГП "Хортиця" Нацгвардії України:
Моя задача була хлопців завести, і з групою, яка висувалась назад, ми повинні були донести тіло нашого побратима на точку евакуації. А це ж все під мінометними обстрілами, розвідка, все це в цей момент, і ми його переносили етапами.
Євген каже, під час таких ротацій найнебезпечнішу частину маршруту бійці долали пішки й подекуди навіть навприсядки. Адже дорогу ворог відстежував та прострілював. Шлях, який у цивільному житті пройшли б за пів години, інколи тривав цілу ніч.
Євген, командир 1-ї патрульної роти 3-го патрульного батальйону 23-ї окремої бригади ОГП "Хортиця" Нацгвардії України:
Дрони до сіх пор, я навіть коли тут у Запоріжжі, якщо чую, я автоматично присідаю, це уже в подсознанії. Міномет, АГС або там артилерія, ти чуєш це, ти маєш змогу згрупуватись, в тебе є час подумать.
Нацгвардієць каже, назавжди закарбувався в пам'яті ще один випадок. Тоді двоє бійців виходили з позицій з дистанційним супроводом і потрапили під обстріл. Їх вполював російський дрон. Попри ворожі удари, Євгену та його командиру вдалося евакуювати поранених.
Євген, командир 1-ї патрульної роти 3-го патрульного батальйону 23-ї окремої бригади ОГП "Хортиця" Нацгвардії України:
Ми на багі так же само, я поїхав забрав цього хлопця, а у нього обидві ноги були перебиті й він не міг далі самостійно рухатись. Ми його забрали, привезли до медиків і вони сказали, що якби ще трошки, то його б не було з нами. І оце за таких моментів хочеться жити, служити і якось впливати на перебіг цих подій.
Трохи більше ніж за рік своєї служби Євген пройшов шлях від стрільця до командира роти. Нині освоюється на новій посаді. Каже, роботи попереду ще багато. І для того, щоб виконати її, країні потрібні надійні та вмотивовані воїни.
Раді нас, наші рідні, наші матері, батьки, жінки, діти.
