Українців в Брюсселі заселили у готель в Єврокварталі [ Редагувати ]

Українців в Брюсселі заселили у готель в Єврокварталі. Чому місто вирішило віддати нашим біженцям такі вигідні з розташування апартаменти - більше розкаже Олена Абрамович.

Євроквартал. Ось тут, за моєю спиною, усььго в кількох кроках знаходиться Європейський парламент. А це - готель, в якому раніше зупинялися лобісти та дипломати, а тепер щонайменше на півроку заселилися українські біженці.

Прибутки цього готелю суттєво впали з початком корона-кризи. Зрештою, заклад збанкротував. І поки для приміщення не знайшовся новий власник, його двері відчинили для українців. Тут, біля спорожнілої стійки реєстрації гостей тепер зустрічає Діана. Вона 20 років тому теж утекла від розпочатої Росією війни - з Придністровʼя.

Діана, міжкультурний посередник для українців:

Я начала эту работу когда началась война. Мне на самом деле очень хотелось помочь. Я работала в регистрационном центре.

Там Діана реєструвала новоприбулих українців, які отримували статус тимчасового захисту. Тут тепер має посаду міжкультурного посередника. Консультує щодо документів, організовує дозвілля для дітей - малює з ними, розважає. Коля з Херсона показує нам свої роботи.

Коля, біженець з Херсону:

Вот это и вот это. Это квартира, а это машина. Вот братика комната, вот душ и ванная. Вот кухня, а вот комната.

Як виглядають кімнати і кухня тут, у їх новому тимчасовому домі, нам демонструє бабуся Колі, Валентина.

Тут кава стоїть, чайник, заварка, ложечки. А тут водичка, молоко до кави, сиропи є, щоб з водичкою попити.

В холодильнику харчів не багато, бо тут тричі на день усіх мешканців годують.

Ну да, завтрак - чай, там намазки, масло, нутелла, и обед, и ужин.

Валентина каже, на їжу та умови не скаржиться. Вдячна, що її з онуками прихистили.

Четверо внуків, всі хлопчики, всі школярі.

Двоє старших онуків, каже Валентина, живуть в одному номері. Вона в іншому з молодшими. Перші кілька місяців вони усі були у таборі для біженців, де душ та туалет - загальні. Тож тут значно зручніше. Як виглядають інші номери - нам показує киянка Вікторія.

Поки чоловік та старші сини на фронті в Україні, вона живе тут разом з молодшим сином.

Тут в нас шафа, валізи стоять. Розкладушка так, бо ми коли заїхали сюди, то в нас ще одна дитина була. Нас було троє.

Вікторія так само, як і решта мешканців цього готелю, досі була у таборі для біженців. Там хоч і теж був дах над головою, і годували, все-таки оформити повноцінні документи було неможливо. Бо прописатися у таборі не можна, і, відповідно, не можна й отримати право на роботу та соціальну допомогу. Тож саме таких людей і переселили в цей готель, каже координаторка Діана.

Діана, міжкультурний посередник для українців:

Это люди, которые уже на самом деле в сложной ситуации. У них либо денег нет, чтобы снять квартиру, либо уже места нет в других центрах и их отправляют к нам, пока у них не решаются все проблемы с документами, с социальной службой.

Невелика плата за проживання та харчування буде вирахувана із соціальної допомоги, яку ці українці зможуть отримати найближчим часом. Таким чином місто змогло і нашим допомогти, і власникам готелю погасити рахунки за комірне.