На Харківщині мешканці стали заручниками бездоріжжя [ Редагувати ]

Відрізані від цивілізації! На Харківщині мешканці кількох сіл стали заручниками бездоріжжя. Автобуси до населених пунктів не їздять ще з минулого року.

Через ями та вибоїни до селян пробивалась Світлана Шекера вона розкаже про "безтранспортне буття".

Ці яскраві зупиночні павільйони встановили три роки тому. "Разом у майбутнє" - так називався обласний проєкт. Та майбутнє настало, а павільйони - перетворилися на непотрібні декорації.

Непотрібні, бо автобус у Пільну з кінця минулого року вже не ходить. Цей чоловік із села до траси йде пішки дев'ять кілометрів. А потім ловитиме попутку.

Олексій, житель села Пільни:

Раньше ходила какая-то маршрутка один раз в неделю. Сейчас вообще. Ну дорог нету сказали невыгодно и ничего не ходит.

Пенсіонерка Любов Іванівна вже тиждень не може поїхати до лікаря. Бо нічим.

Любов, жителька села Пільни:

Не ходят автобусы отменили автобусы, а добираемся вот это зуб болит, как добраться. Только нанимать. А нанимать это 500 гривень. Чтоб доехать туда.

Коли востаннє ремонтували цю дорогу люди вже й не пам'ятають.

Володимир, житель села Пільни:

Оце я вам скажу, прожив почти пів жизні, ніхто сюди щебини не кинув. Ось я сьогодні поїхав, у мене тягу вирвало. Вирвало. Ну що розказувати, запчастини на вес золота.

Кілька років тому, кажуть, місцеві самотужки намагалися засипати ями.

Віктор, житель села Пільни:

І ми часники в кого є трактора в кого є машини, Собирались, там де раньше був старий асфальт, там де ферми ще були, зривали цей асфальт і засипали, люди, в яких є машини.

Та довго той асфальт не протримався. І тепер два сусідні села - Українське та Пільна, де живуть трохи більше ніж триста людей, - відрізані від світу. Тут працює лише одна маленька крамничка.

Володимир, житель села Пільни:

Хотя би хоч раз у місяць щоб людина там знала, що 22 числа, 22-го, допустім, іде автобус. Всьо. Шоб хотя би там базар откритий, банки, все шо нада, больніци і т.д. 

Місцевий староста пояснює - автобус не ходить, бо перевізники на таких дорогах не хочуть працювати. Та й ганяти напівпорожні машини - невигідно.

Володимир Чорнобай, староста Юрченківського старостату:

Надо, щоб була окупаємость, як ви знаєте, бо це ж приватна особа, яка займається перевезенням. Для того, щоб видно було перевізнику приїжджати сюди по цим дорогам, потрібно не менше 20 осіб людей, яких треба перевезти. Ну в цьому плані ми зараз намагаємось працювати. Для того, щоб давати заявку перевізнику.

У районі, каже староста, вже провели тендер на новий автобусний маршрут. Та коли його запустять - невідомо. Планують колись ремонтувати й дорогу між селами. Та передусім лататимуть під'їзні шляхи до шкіл.