9 годин чекав на евакуацію, втративши кінцівки: історія захисника [ Редагувати ]
Він жив і працював за кордоном, але вже на другий день повномасштабного вторгнення рф в Україну - повернувся до дому, аби захищати свою країну. Іван Голик пішов у десантно-штурмові війська. Під час одного з боїв ворожий снаряд влучив у його бліндаж. Десантник отримав важке поранення. На евакуацію герой нашого сюжету чекав понад 9 годин. Нині Іван Голик проходить реабілітацію. Історія незламності українського героя - далі.
Тяжко, але інакшого виходу немає.
Іван, попри всі труднощі, продовжує докладати зусиль, щоб опанувати протези. Кінцівки він втратив на фронті в лютому. На полі бою життя захиснику врятували знання з такмеду.
Іван Голик, ветеран російсько-української війни:
Медицина в нас була постійно, дуже довго. Найголовніше - щоб надати собі допомогу, бо там ти можеш положитися тільки на себе, у бою. Ну, і завдяки тому я встиг собі наложити два турнікети, щоб не стік кров'ю.
У цивільному житті чоловік працював на будівництві в Польщі, там його і застала звістка про повномасштабний напад росії. 25 лютого уже був в Україні і відразу подався у військкомат, але там просили зачекати. Лише в січні 2023 він поповнив лави вісімдесятої окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Іван каже: завдяки побратимам дізнався, що таке справжня дружба.
Іван Голик, ветеран російсько-української війни:
Ми стояли один за одного. Друзів там пізнаєш. У цивільному житті вони є сотнями, але з них одиниці, які є дійсно друзі.
Захисник виконував бойові завдання на Запоріжжі та Донеччині, каже, хотів зазирнути ворогові в очі.
Іван Голик, ветеран російсько-української війни:
Були близько, метрів 20-15 від нас. Пробували штурмувати нас, але їм не вийшло.
5 лютого 2024 року у бліндаж прилетів ворожий снаряд і важко поранив йому ноги. На евакуацію воїн чекав 9 годин. Для турнікета це занадто довго: через стиснення кінцівок довгий час їх довелося ампутувати.
Іван Голик, ветеран російсько-української війни:
Якби не ампутували кінцівки, у мене вже нирки зупинялися, що нирки охоплювали вже мертві клітини, і мусили в Дніпрі ампутувати ноги.
Найважливіше, що хотів би Іван сказати цивільним українцям, щоб ті не відсторонювались, коли побачать на вулиці поранених захисників. Ветерани це добре відчувають.
Іван Голик, ветеран російсько-української війни:
Розчаровуєшся. Ну як? Ти воював, ти хотів, щоб люди тут мирно жили. Коли повернувся, тут чи їдеш містом, чи навіть у ліфт заїжджаєш, стоять молоді дівчата чи хлопці, вони відвертають голову, просто не бачать, що ти на візку.
Уже 4 місяці захисник відновлюється в одному зі львівських медцентрів, опановує електронні протези, які максимально відтворюють природні рухи людини. Разом вони коштують понад 1 мільйон гривень. Втім, каже Іван, яким би якісним не був протез, однаково потрібно докладати багато зусиль.
Іван Голик, ветеран російсько-української війни:
Трохи робляться пухирці такі, і вони тріскаються. І не можна зараз так, щоб довгий час я ходив. Ясно, що воно хочеться, щоб по два, по три рази ходити. Даним часом потрібно, щоб кукси ще адаптувалися.
Ще місяць з Іваном працюватимуть реабілітологи. Вони кажуть: ветеран у гарній фізичній формі, тож щодня помічають прогрес у його ходьбі.
Христина Цап, асистент фізичного терапевта:
Спочатку ми ходили за допомогою "Гульдмана" - це такий вертикалізатор, який страхує пацієнта, і він так ходив з милицями. Ходили на брусах тільки. І ось зараз дійшли до того, що він ходить без моєї підстраховки практично.
Сьогодні Іван Голик відновлюється, щоб повернутися до звичного життя, у майбутньому планує знову сісти за кермо.
