Пенсії на банківський рахунок: що робитимуть листоноші? [ Редагувати ]

І наш наступний сюжет знову про "диджиталізацію". Точніше про її відсутність. З вересня в уряді планують перевести отримання пенсій лише на безготівковий розрахунок.

Що ж робити людям у селах, де й банкоматів в очі не бачили? І що буде з листоношами в глибинці? Бо зараз роль поштарок в українських селах важко переоцінити. При тому що праця їхня - дуже недооцінена, і зарплати їхні мізерні. Мар'яна Мартин про будні листонош та перспективи пенсіонерів.

Одна з найдавніших професій людства. Листоноша. Вони приносять новини і гроші. Від хати до хати. Бо в селах вони і місцеві інформатори, і психологи, і фінансисти.

Восьма ранку, пані Людмила поспішає на роботу. Жінка працює листоношею в медведівському відділенні Укрпошти на Черкащині. Велосипед - її власний. Бойовий друг - виручає Людмилу і в спеку, і в дощ, і в мороз.

Людмила Мироненко, листоноша села Медведівка:

Це велосипед ще мого тата дуже, дуже старий, підкручуємо, підкрашуємо, ооо треба раму покрасить, знять ручку поміняти це ж бойовий друг.

Сьогодні в пані Людмили важкий день: треба розвести передплачену пресу, платіжки за електроенергію, листи і невеликі посилки. Тож на поштарку чекають ледь не в кожній хаті.

Оце табак мій прийшов …табак ?

Продаж товарів на дому теж входить у її функції. Та найголовніше, на що чекають пенсіонери, це пенсія.

А це колега пані Людмили - поштарка Ганна. Із Закарпаття. І вона працює із комфортом. До хат під'їжджає на ось цьому фіаті.

Мушу йти, бо бабця лежача.

Обов'язки такі ж, як у черкащанки Людмили: привезти пенсію, кореспонденцію та зібрати комуналку. Сама жінка з Великого Березного, щодня добирається на роботу в сусіднє місто Перечин. Там забирає листи, платіжки. Сідає в машину і вирушає в поїздку селами.

***

Раніше розносила пошту пішки в рідному селі.

Ганна Скубенич, листоноша Перечинського відділення Укрпошти:

Кажді дві години ходила маршрутка, я собі, наприклад, пішла в завісіно. Наприклад повезла там пороздавала і низким нич не мала.

Та зараз так не вийде. Бо пані Ганну чекають аж у 5 селах.

Ганна Скубенич, листоноша Перечинського відділення Укрпошти:

Люди раді нам, люди люблять коли поштарка прийде.

Сюди, у Смерекову, поштамобіль приїжджає раз на тиждень. Жителі добре знають, коли і де зупиниться авто. Чекають нетерпляче. Начальник пересувного відділення пошти показує, чим багаті.

Віта Мийкович, начальниця пересувного відділення №82 Укрпошти:

Наприклад, в нас є товар, ми стараємося заказувати товар, такий що в межах людського що потрібно, но таке муку, макарони, олію, конфети якісь там, ну щось саме необхідне.

На місці призначення роздають посилки, листи чи пенсію, продають товар, усім, хто може дійти до місця призначення. А згодом розвозять селом посилки тим, хто пересуватися не може.

Василь Пеха, житель села Смерекова:

Є люди, які звичайно не можуть отримати, не мають дітей, не мають, всяке то ну абсолютно не реально.

Ще торік усі ці обов'язки в Смерековій виконувала пані Марія Кирлик. Жінка пропрацювала листоношею 30 років. Щодня пішки проходила по 20 кілометрів.

Марія Кирлик, працювала листоношею 30 років:

9 кілометрів в Чорноголову, ще вот там на пошту 2 кілометри. І сюда. Вертатися треба, ще й по селові треба ходити та й тепер так, що нас поскорочували, стались ми на біржу.

Від січня поштарка на біржі. І сьогодні її робота тут, у стайні.

Моя робота доїти корову, бичка поїти, то яловичка ту хозяйства є. Лим треба робити.

Працювала спочатку на ставку, згодом на пів ставки, зрештою її зарплату скоротили ще в половину. Отримувала пані Марія - близько двох тисяч. Але й тому тішилася. Бо зараз геть без заробітку.

Марія Кирлик, працювала листоношею 30 років:

Вже м аж чекала, о треба йти на роботу. Привикла, тай ходила люди мене чекали і до хижім каждому носила.

По-новому поштарі працюють із січня. Тоді листоноші по всій Україні отримали сповіщення про скорочення. Оксана Васько - теж одна із тих, кого не оминула реформа. Із нею ми спілкувалися в грудні.

Оксана Васько, працівниця пошти села Тихе:

Попередили, що буде скорочення. Нова влада прийшла нові технологи, я думаю, що село не відріжуть, обіцяють, що буде перевізна пошта.

Ще тоді, закарпатці били на сполох. Особливо жителі Тихого, де й працювала Оксана. Бо село це - гірське, тут суцільне бездоріжжя. Живуть переважно літні люди, вікової категорії дев'яносто плюс.

Марія Матьовка, жителька села Тихе:

Но як закриють, я си уявити не гонна же як то буде но як закрити, туй єдна бідна пошта пстала щей то закрити? Де тота моя бабка 94 роки де вона полізе?

***

Але уявити довелося, бо нововведення не забарилися. Та тоді найбільше, що хвилювало жителів, це доставка пенсії. Бо диджиталізація в українські села ще не дісталася. І що таке банкомати, а тим більше як ними користуватися, мало хто знає. Як на Закарпатті, так і на Черкащині.

Анеля Цимборовська, жителька села Медведівка:

Конєшно, що листоноша, як же це баба з палицею чи без палиці єлі чапає та туди в Чигирині, аби ж воно тут дуже потрібні, може кому не потрібні, але більшість людей скажуть, що дуже потрібні.

Та черкащанам ще пощастило. Адже тут, у Медведівці, відділення Укрпошти залишили. Ця невеличка будівля у центрі села для місцевих, чи не єдиний зв'язок із зовнішнім світом.

- Журнал прийшов ? - Да. - То давай. Журнал виноградник, дуже корисний журнал.

***

Найбільший страх, що пенсії більше не будуть доставляти, розвіявся. Їх приносять. Поки що. Бо поштова реформа - триває. І з вересня Укрпошта планує перевести всіх пенсіонерів на безготівкове отримання пенсії. Ця інформація є на Урядовому порталі. І листоноші й гадки не мають, як усе працюватиме.

Віта Мийкович, начальник пересувного відділення №82 Укрпошти:

Но я честно говоря сьогодні почула, що шось таке нам хотять, но я не знаю.

У постанові Кабміну анонсують проведення спеціального конкурсного відбору поштових операторів. Відповідно, хто пройде конкурс, той і доставлятиме пенсій. Та отримуватимуть їх із рук поштарів далеко не всі.

А люди з інвалідністю, ті які не можуть пересуватися, старші за вісімдесят років. Усі інші, щоб отримати свої виплати, мають відкрити банківський рахунок. І зробити це необхідно до першого вересня.

У Медведівці черкащани цю новину сприйняли негативно. Закарпатці зі Смерекової теж хапаються за голову. Бо село - гірське, автобуси сюди не їздять. А банкомати місцеві бачили хіба по телевізору.

Федір Кирлик, житель села Смерекова:

- Я невиймав нигда. - Ніколи не користувалися банкоматом? - Нє. Но та най тоді банкомат де коло бара поставлять, а в Перечин де з чим іти? Кой ниякий транспорт не йде.

***

А це село Дубриничі - центр ОТГ, до якої входить Смерекова. Його жителям - рукою подати до міста Перечин, однак і тут жителі проти новацій. І річ не тільки в тому, що банкомат, як вища математика для пенсіонерів.

Василь, житель села Дубринич:

Туй в нас ниє банкомата Дубриничах. То треба йти в перечин, або в перечин, або в березний, у березний стоїть 12 гривнів, а в перечин 8, тно цитайте в дну сторону 8, в другу 16 грн. А за 16 гривню можна купити буханку хліба.

***

То чи з'являться у селах банкомати? Чи бодай автобуси - питання відкрите. Жителі віддалених сіл усе ж сподіваються, що про них не забудуть. А листоноші вірять, що їхня професія таки не зникне, а реформа бодай якось відзначиться на зарплатні. Бо переважна більшість із них - отримують мінімалку.