В Україні зросла кількість серцево-судинних патологій [ Редагувати ]
Стрес війни нещадний для українців. За останні два роки на третину зросла кількість серцево-судинних патологій. Серед пацієнтів - як цивільні, так і військові. Роман Барашев поспілкувався і з медиками, і з хворими.
- Добрий день! Як себе почуваєте? Все пройшло, як планували, зробили вам пластику, забрали тромби.
До повномасштабного вторгнення пані Жанна працювала кухарем. У лютому 24-го добровільно мобілізувалася, стала медичною сестрою військового шпиталю.
Жанна Крушинська, молодша медична сестра військового шпиталю:
Солдат, я - солдат.
Допомагати пораненим воїнам, доглядати за ними зовсім непросто - каже Жанна.
Жанна Крушинська, молодша медична сестра військового шпиталю:
Дуже важка, емоційна робота. Комусь потрібно її виконувати, от ми й виконуємо.
Понад два з половиною роки вона витримувала всі навантаження. Попри те, що брала все близько до серця.
Жанна Крушинська, молодша медична сестра військового шпиталю:
Якось раптово кусочок серця заболів, і все, інфаркт обширний.
Понад 6 годин лікарі проводили найскладнішу операцію, аби усунути інфарктне ускладнення - розповідає хірург Микола Руденко.
Микола Руденко, лікар-кардіохірург Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова:
Наша задача була забрати тромби й зробити шунтування коронарних артерій. У нас було три операції в одній.
За останній рік в Україні статистика складних серцево-судинних патологій, спричинених стресом, істотно зросла - ділиться директор профільного Інституту Василь Лазоришинець. Кількість проведення операцій на серці тут збільшили з восьми до десяти тисяч на рік. Є й новий напрямок, що його лікарі опановують під час війни.
Василь Лазоришинець, директор Національного інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова:
Останнє, що нам, на жаль, прийшлося освоювати - це військова кардіохірургія, надання допомоги пацієнтам з бойовою травмою серця.
Професор Лазоришинець збирає колекцію смертоносного залізяччя - уламків, які вилучають хірурги Інституту з сердець військових та цивільних громадян.
Олександр Усенко, генеральний директор Національного наукового центру хірургії та трансплантології ім. Шалімова:
Сучасна війна - це політравма. Мінновибухові травми вражають багато органів і систем.
Саме таких травм зазнав Дмитро. З перших днів великої війни він командував взводом ППО на найгарячіших напрямках фронту. Цьогоріч, у березні, снаряд, скинутий з дрону, влучив у його автівку.
Дмитро Жиров, командир взводу ППО:
Вибуховою хвилею розірвало кришу автівки та вирвало м'яз. Вилазив, чіплявся, рвався... Зачепився бронежилетом. Намагаюся щось зробити, рука ж не працює, на психах обірвав цей бронежилет... Лямки порвав, він зліз з мене. Метрів 50 через посадку прошуршав на адреналіні.
Дмитро переніс кілька операцій на руці. Але під час лікування медики виявили, що вибухова хвиля серйозно вразила й серце. Зараз боєць на огляді в Національному науковому центрі трансплантології та хірургії імені Шалімова. Щоби стати в чергу очікування донорського серця.
Дмитро Жиров, командир взводу ППО:
Скільки я зі своїм зможу прожити - рік, два, три... На чергу стаю... Друзі стоять по 3 роки, по 5.
Усе більше українців готові ставати донорами органів. Згодні, у разі клінічної смерті, віддати серце, аби воно слугувало іншій людині. Приміром, бійцю, який не пошкодував свого. Але робити трансплантації у війну - надскладно.
Артур Габрілян, завідувач відділу Національного наукового центру хірургії та трансплантології ім. Шалімова:
Складніше стало з логістикою. Якщо раніше, можливо, було більш ширше застосовувати авіацію, зараз є комендантська година, не завжди зручно виїжджати бригаді. Основна проблема на даному етапі - вчасно доставити донорський орган.
Сьогоденна героїчна боротьба змушує лікарів братися за найскладніші операції, з якими ще не стикалися європейські лікарі. Та стійко тримати медичний фронт.
Олександр Усенко, генеральний директор Національного наукового центру хірургії та трансплантології ім. Шалімова:
Такого досвіду військової медицини, як в України, немає в усьому світі. Ми не витрачаємо шалені кошти, відправляючи наших пацієнтів за кордон. Ми все це здатні робити самі. Завдяки державі, завдяки уряду наш заклад забезпечений найсучаснішим обладнанням. Нам дуже ще багато треба зробити, щоб повернути людей до нормального повноцінного життя.
А герої нашого сюжету сподіваються, що хірурги підлатають їхні хворі серця, і вони невдовзі повернуться у стрій.
Жанна Крушинська, молодша медична сестра військового шпиталю:
Все буде гаразд! Вилікують, будемо далі воювати.
