Кримінальне виховання. Друга серія [ Редагувати ]
У 1989 роцi у Закарпатськiй областi родиною Маїк був створений один iз перших в Українi дитячий будинок сiмейного типу. Маючи своїх трьох дочок, Надiя Василiвна та Петро Григорович Маїки за чотирнадцять рокiв взяли на виховання бiльше десяти покинутих дiтей. Для них це обернулося гучною кримiнальною справою.
Галина Цар: "I от Мар'яна почала розказувати, що так i так, у нас бiда, нас вже починають бити".
Досьє
Галина Цар - директор середньої загальноосвiтньої школи номер 1 у мiстi Чоп.
Галина Цар: "Спочатку каже ще так, ну, я вже розплакалась, я вже терпiти не можу, вiн вже почав до нас приставати, наш батько. Я кажу - Мар'яна., як почав приставати до тебе? А от так! Оце вона як раз i сказала: заходжу я в квартиру i вiн мене зве - Мар'яна, зайди! Ну, вони називали його татом. Ну, тато зве, я заходжу, вiн лежить на лiжку голий. Я, каже, зразу розплакалась i побiгла в ванну, побiгла i почала плакати, закрила дверi".
Мар'яна: "То вже й вихователi в iнтернатi казали, що не йдiть, дiти, бо вже там були i поверталися сюда".
Мар'яна - остання вихованка дитячого будинку сiмейного типу. Згадує проживання в Чопi як кошмарний сон. Ну, так хто слухав, не кожна дитина хоче ся воспитувати в iнтернатi, тим бiльше, що до 8 рокiв я була вдома, то я привикла в домашнiх условiях.
Батькiв-вихователiв звинувачують у знущаннi над дiтьми i сексуальних домаганнях. Проте вони стверджують, що прийняти рiшення покинути будинок дiтям допомогли.
Надiя: "Мар'янi потрiбно було волю, волю любою цiною".
Досьє
Надiя Маїк - мати-вихователь дитячого будинку сiмейного типу в мiстi Чоп.
Надія Маїк: "Складаючи оцi всi факти, якi потiм виявлялися, то все-таки то був збiг обставин. Мар'яна хотiла гуляти - ми їй забороняли, ну, то ж як, дитина, дитина, учениця, де це, щоб вона пила, гуляла i т.д., то це й на iнших впливало. І вони не ходили в школу, що тому можна, а тому нi? Розумiєте?"
Хiмiчка: "И я слышу крики в коридоре, я выхожу и вижу такую картину, я просто ее задержала.
Досьє
Вєра Пшенiчкiна - вчитель хiмiї.
Вєра Пшенічкіна: "Значит, Оля Маик ногой, вот коленом, пинает в живот Марьяну. И вот так вот взяла ее за волосы и головой ну практически об стену. Я успела вот так вот Ольку ухватить. Я говорю - что ты делаешь?! Вера Васильевна, это наши семейные разборки. Говорю - вон отсюда! Марьяна, ко мне в класс. Марьяна со слезами зашла ко мне в класс и мне сказала - Вера Васильевна, вы не представляете, что делается дома".
Юрій Сегедiй: "Ну i потiм оцi знущання батькiв переростали все з прогресiєю".
Досьє
Юрiй Сегедiй - начальник слiдчого вiддiлення УМВС України в Закарпатськiй областi, пiдполковник мiлiцiї. Розслiдування проводив майже 6 мiсяцiв. Волiє, щоб така справа в нього була останньою.
Юрій Сегедiй: "Винашувалися новi методи виховання, антипедагогiчнi методи, скажiмо, припiкання рук сигаретами, припiкання рук над полум'ям газової плити, топлення дiтей у наповненiй водою ваннiй".
Матерiали кримiнальної справи, покази дiтей - нас мама роздягла i почала топити у ваннiй.
Адвокат: "Я могу сказать, это мое личное мнение, прежде, чем эти показания были зафиксированы, дети, конечно, были обработаны".
Досьє
Михайло Талабiшка - адвокат Петра Маїка. Вважає, що переконливих доказiв вини пiдзахисного немає. Хоча й погоджується з тим, що дiти не можуть говорити неправду.
Михайло Талабiшка, адвокат: "Дети, которые поступали в эту семью, прежде всего никто не проводил экспертизы в отношении того, есть ли на теле какие-либо повреждения в виде рубцов до поступления или нет, то есть можно сказать, что эти телесные повреждения, которые сохранились в виде рубцов на теле, были получены в момент воспитания в этой семье практически невозможно.
Надiя Маїк: "Нiхто не палив. Я думаю, все-таки думаю, одного разу дiти прийшли, пропаленi куртки, просто пропаленi дiрками куртки, вони собi в школi, було вогнище розкладене, вони палили i билися тими палками. Може, це тодi".
За результами судмедекспертизи було встановлено, що рубцi на тiлi у 10-рiчних братiв-близнюкiв Сергiя та Михайла виникли приблизно за 1,5 роки до проведення обстеження. Рубцi, ймовiрно, є наслiдком дiї високої температури на тiло, i за розмiрами нагадують загашену сигарету.
Юрій Сегедiй, слідчий: "Одного разу такий випадок був, коли прийомна донька iз рiдною донькою якiсь виясняли вiдносини i оця мама, заступаючись за своєю донькою, ножем порiзала Надiї, цiй прийомнiй доньцi, руку".
Надiя: "А про нiж було так: ми мали робити якийсь салат, я гострила ножi i тут ганяє ця Надя. Я як раз ножi, так шось стояла, знаєте? Вона вганяється i рiзко повертається, вона така була дуже в нас кручена, я навiть не замiтила коли, просто на нiж i побiгла, я побачила тiльки кровi ззадi, тут задню частину собi розрiзала".
Судмедексперт пiдтверджує наявнiсть бiлуватого рубця зi слiдами вiд швiв на лiвому плечi у потерпiлої Надiї З. Давнiсть рубця - приблизно 1,5 роки.
Адвокат: "Я считаю, что совпадений таких много не могло быть. Я не могу сказать, что дети врут. Почему? Потому что дети есть дети, и если, допустим, речь идет о взрослых детях, то братья Россады - это мальчики, которым по 10-9 лет, ребенок сам по себе - это маленькое существо, прекрасное, которое врать, категорически врать, не может. То есть, я допускаю, что может быть какие-то перегибы в воспитании в этой семье были".
Юрій Сегедiй, слідчий: "А сексуальне знущання - це бiльше до дiвчат, особливо постраждала дiвчина по iменi ***. Iнколи бувало таке, що ночью будив її, в 2-3 години, заводив у ванну i там робив, показував свiй половий член i iншi такi сексуальнi домагання були".
Надiя: "Да, да, ну як ви думаєте, бути в хатi i нiхто не чує, нi одна людина, нi одна жива душа. I в мене безсоння було, як раз в цей перiод, i нiхто би не почув, що дитина плаче, що там десь є якiсь незрозумiлi рухи, шарудiння? Та хоч раз, хоч раз, якби це було 3-4 рази на тиждень, то хоч раз я б почула вже? Дiти ж мої також були i нiхто не чув, як то таке може бути?"
Директриса: "Я, каже, миюся в ваннiй i тут дверi вiдкриваються i заходить батько, Батько їй не рiдний, ну чо ж ти туда iдеш?! Це ж не мама зайшла, а зайшов батько. Мар'яна проснулася вiд того, що мама казала, вона почула слова: "Петре, що ти робиш?!". А це ж тодi як раз була у ваннiй оця дєвочка".
Покази - якщо я вiдмовлялася робити, що просив Маїк П.Г., то вiн занурював мене у наповнену водою ванну. Я кричала i вiн вiдпускав мене.
Я боялася покарань, тому бiльше нiкому не розповiдала.
Надiя: "Я на дiтей зла не тримаю, нi на кого, цi дiти ще зрозумiють i ще до нас прийдуть, бо я вже мала один досвiд такий одної дiвчинки. Дитинка в нас була кинута в мiсяць в лiкарнi, вона була в iнтернатi, в дитбудинку, знаєте, поетапно, потiм вона до нас потрапила, я розказувала, що в неї була така - погранична стадiя - i в 18 рокiв, вона була циганкою, i в 18 рокiв вона знайшла своїх рiдних батькiв. Так вийшла, i вона менi сказала, що я їй ніхто, бо вона має своїх батькiв рiдних, таке, що сталося я не знаю, на радощах чи як. Бог його знає, як сталося таке, ми їй збирали придане, вона вчилася так само в училищi, як для дiтей-сирiт, от вона почала до себе додому перевозити, я не давала, казала "ти з ким прийдеш, воно все одно пропаде, ти просто поїдь поживи там, подивися, ти ж людей не знаєш". трохи вона забрала i пам'ятаю, що тодi ще мiльйони були i 2 мiльйони з училища вона мала, я їх не вiддала, вона казала, що я злодiйка i т.д., ну i через 2 роки вона до мене прийшла, плачучи, i просила пробачення, розумiєте? I тi 2 мiльйони я їй вiддала, i те, що лишилося вiддала, i вона до мене приїжджала, i мамо-тату".
Викладачка хімії: "Там вообще какая-то преступная криминальная группировка была, че-то я не знаю. Ни один из этих детей, 10 детей, никто не закончил даже средней школы, то есть они либо уходили после 8-го, 9-го класса со школы и не возвращались, либо же эти дети просто убегали. Значит, Виноградова они вернули Сережку, это уже много лет назад, а Володю Чабана запирают".
Олена: "Я матери сразу сказала - мама, эти дети, их надо вернуть, поставить там, где взял, потому что эти дети до добра не доведут".
Досьє
Олена - одна з перших вихованок родини Маїк. Говорить, що тато й мама - найдобрiшi люди на Землi. Саме їхня доброта й згубила дружню сiм'ю.
Олена: "Он всегда старался нам объяснить, что, понимаете, дети, жизнь жестока, вот я вам могу простить, потому что я ваш отец. Он старался, он мог нагрубить и знать, что этого дети не поймут, он мог сказать резко, и он знал, что этого дети не поймут и могут перекрутить и не так понять, он старался, чтобы не травмировать их. По отношению к этим детям, он старался их, ну, как первые года, когда взяли этих детей, он относился к ним так, ну так как к родным относился, как к нам, и вот когда он начал замечать, что эти дети не стоят этого, чтоб ему уделять столько времени и внимания, он просто потихонечку отходил. Он даже чаще бывал на рыбалке".
Олена Пеленка: "Я вважаю, що аж такого садизму не могло буть, тому що дiти нашi зараз дивляться американськi фiльми".
Досьє
Олена Пеленка - вчитель української мови. На вiдмiну вiд своїх колег, переконана в порядностi та чесностi Надiї Маїк.
Олена Пеленка: "Жiнку я давно знаю, це ерудована, надзвичайно розумна, талановита, ну видно, жiнка, яка закiнчила Львiвський iнститут журналiстики з червоним дипломом. Це ерудована людина i я думаю, шо якшо би цей Петро григорович був садистом, вона би з ним просто не жила. У мене така думка, я цiєї думки не боюсь i я кажу це, шо я думаю собi, шо з садистом розумна жiнка не жила, хоча вона виходить з такого становища складного викручується, що вона би просто собi такого не позволила принизити себе до такої мiри - жити iз садистом".
Вiйськовий: "Ну зарекомендував як, ну, немножко нервний чи шо! Вот таке, ви розумiєте, ви ж учили там психологiю чи педагогiку".
Досьє
Микола Воєдило - колишнiй начальник Петра Маїка. Хоча пропрацював з ним всього 1,5 роки, проте певнi негативнi риси характеру в свого пiдлеглого виявив.
Микола Воєдило: "Ну, для мене як, на мiй, допустiм, характер, то я щiтаю, шо це дiкость, по отношенiю кого, у мене своїх четверо онукiв, не дай Бог, шоб таке допустiм було, то трагедiя державна в цiлому, то краще жiнка може знати. А в тому, що допустiм злость у його єсть, то єсть, то нiхто не забере цього".
Надiя: "От чому бiльше нiхто не бере дiтей? От чому? Ну, звiдки я знаю, чому? Я - за себе вiдповiдаю. А нi, за холодильник. Скiльки дiти приходили, плачучи. За холодильник ви нас, мамо, взяли, за телевiзор ви нас взяли, за машину, чому? от чому? от людей мучило, чому ми дiтей взяли. Або вони несповна розуму, анi, то значить вигода. Вигода да, вигода - я втратила здоров'я, я мала троє своїх дiтей, я на дiтей нiколи нiчого не отримувала. Я втратила буквально все. I тепер ще й добре iм'я, от моя вигода".
Слiдчий: "Я думаю, що дiйсно тут якась матерiальна зацiкавленнiсть була, тому що iншого я не бачу. Ну рахуйте, що вони отримали квартири, потiм з держ бюджету їм нараховували кошти i вони розпоряджалися ними, вони утримували не тiльки тих дiтей, но i своїх дiтей, там i спонсорська допомога".
Суд визнав покази дiтей достовiрними i об'єктивними й винiс вирок - Маїка Петра Григоровича визнати винним i позбавити волi на строк 4 роки, вiдносно Маїк Надiї Василiвни примiнити амнiстiю.
Лист Петра:
"Чи варто було йти на самопожертву заради покинутих дiтей, якi (яка), кiнець кiнцем, тебе викинуть у помийну яму? Надюшо, кохана! Ой, як я тепер почав розумiти життя! Воно - зовсiм не просте i не банальне. Коли люди лягали спокiйно спати, ми з тобою цiлу нiчку сидiли бiля лiжечка чужої дитини, яка згорала вiд температури, i намагалися з усiх сил їй допомогти. Господи, за наше жито нас i побито".
