Кримінальна історія дня. Львівський маніяк [ Редагувати ]

Справжнісінький детективний трилер визрів під час слідства у справі зґвалтованої та задушеної дівчини на Львівському залізничному вокзалі. Вбивство було скоєно з особливою жорстокістю і викликало величезний резонанс в усій Західній Україні. З'явилися навіть чутки про маніяка, адже збоченець використав гребінець для волосся, щоб вгамувати свою інтимну жагу. Все вказувало на маніяка.

Під стукіт колісних пар, шум вокзалу, гудки електровозів вони прогулювалися біля залізничних колій. Познайомилися лише декілька годин тому. Він вправний, широкоплечий хлопець. Вона - гарна, тендітна і незаміжня. У романтичному настрої Оля поверталася з гостин у подруги дитинства. Та днями одружилася. На весіллі гуляло майже все село. Вражена від побаченого і вся у романтичних мріях Оля їхала додому. ...

Тіло юної дівчини неподалік від центрального вокзалу виявив перехожий. За кілька хвилин на місце злочину з'їхались слідчі прокуратури, криміналісти, та міліціонери з транспортного управління.

Сутеніло, і групі експертів криміналістів було важко працювати на місці злочину. Довелося відкласти всі слідчі дії на наступний день. А це грало на руку виключно вбивці, адже за гарячими слідами затримати його було вже неможливо. Та й на наступний день, робота головної ударної сили міліції - експертів, не принесла результатів. Жодних зачіпок, а тим паче свідків не знайшли.

З моменту вбивства пройшла доба. А у слідства не було жодних припущень - хто жертва, чому саме тут, де вбивця. Психологічно над розшуківцями домлів той момент, що це - вокзал. Потік людей рахується десятками тисяч щодня. А кожну годину відправляється по десять потягів різного направлення. Тобто, вбити міг хто завгодно, спокійно сісти у поїзд і їхати додому. Що і казати, вимальовувалася справа, як то кажуть, з перспективою глухаря.

Не хотіли оперативники опинятися в ролі Шерлоків Холмсів та місіс Марпл, та довелося. Вирішувати задачку з часом прибуваючих, прохідних, таких потягів що відправляються, довелося багатьом членам слідчої групи. Єдиною зачіпкою були свідчення одного із інформаторів. За його словами, він знав цю дівчину. Стверджував також, що та займалася проституцією і частенько з'являлася на вокзалі.

Знайшли навіть особову справу. Що дивно, дівчина зображена на фотокартці була як дві краплі води схожа на вбиту. Тому сумнівів щодо особистості майже не виникало. Підтверджували його слова і місцеві повії. Та під час розмов із путанами, зародилися деякі сумніви у достовірності інформації. Адже, одна розповідала, що це Ала, інша - що це ж всім відома Тонька із Самбора, третя - із сльозами на очах згадувала про вірну подругу Юлю.

Отже стовідсотково стверджувати - хто жертва, ніхто не міг. Під час численних опитувань з'явилася інша версія.

Тоді, злочинця варто було шукати серед ромів. Побічним доказом цієї версії було те, що на вокзалі у день вбивства стояв циганський табір. У цей самий вечір вони виїхали в невідомому напрямку.

Маючи на руках документ, який засвідчував особу потерпілої, правоохоронці спрямували розслідування в одне русло. Через електронну систему реєстрації квитків, з'ясували досить багато цікавих фактів. Виявляється, дівчина їхала Івано-Франківським потягом до Львова, щоби там пересісти на інший - до Дніпропетровська. Оперативники встановили, що потерпіла їхала у купе із сімейною парою та хлопцем. Силами транспортної міліції були опитані майже усі пасажири поїзда та перевірені їх алібі. Знайшли навіть подружжя. Жінка та чоловік були тільки хорошої думки про дівчину, та й про хлопця нічого поганого сказати не могли.

Оля вийшла із вагону і попрямувала до камери схову, щоб залишити валізки. До Дніпропетровського потягу залишалося три години, тому дівчина вирішила погуляти містом Лева. Раптом на її мобільний зателефонували. Розмова тривала декілька хвилин. Потім з цього номеру ще декілька разів зателефонували. Це був останній абонент, з яким перед смертю розмовляла дівчина. Ці подробиці вдалося встановити оперативникам. Єдине, що залишалося під знаком "Х" - хто саме телефонував. Набираючи невідомий номер - лунала лише одна фраза -  "Ваш абонент знаходиться поза зоною досяжності".

Оперативники нутром відчували, що власник цього номеру може бути причетним до вбивства, або знає з ким дівчина провела останні хвилини свого життя. Але відшукати його було неможливо. Тоді, правоохоронці знову звернули увагу на хлопця із того самого купе, в якому їхала Оля. Він міг розповісти багато цікавого - можливо дівчину хтось зустрічав, хтось телефонував, або ж вона ділилася з ним своїми таємницями.

Усі сили транспортної міліції Львова були кинуті на розшук хлопця із купе. Його сліди вели аж у Росію, у Ленінградську область. Оперативники зв'язалися із російськими колегами та попросили допомоги у встановленні точного місця перебування парубка. Коли стало відомо, що хлопець працює на одному із лісоповалів, правоохоронці зі Львова вирушили в сусідню державу, щоб поспілкуватися із єдиним, хто міг хоч якось пролити світло на події того дня.

Одразу спілкуватися з парубком не стали. Стежили за його поведінкою, складали психологічний портрет. Якось, спостерігаючи за хлопцем, один із оперів вирішив зателефонувати за тим самим номером, абонент якого в останній раз телефонував вбитій Ользі. Раптом у слухавці почулися гудки, і, диво, в той самий момент, мобільний хлопця теж задзвонив. ... Номер за яким полювали розшуківці - належав сусіді по купе.

Своїм коханкам він привіз дивні подарунки - розірваний золотий ланцюжок, погнуту обручку. Взявши у дівчат прикраси, відправили їх на впізнання. Тим часом у Ленінградську область, до українських оперативників надходить інформація з України - хлопець до якого приїхали в гості розшуківці, раніше судимий. У 1996-му він зґвалтував дівчину. Переглянувши кримінальну справу 10-ти річної давнини, слідчі дізналися що парубок теж душив колишню жертву, та за збігом обставин остання залишилася живою.

Мати впізнала золоті речі своєї доньки. Виходячи із транспортного управління, вона пообіцяла - живим вбивцю своєї дитини не залишить.

Слідство триває. Є всі підстави підозрювати лісоруба у скоєнні інших аналогічних злочинів. У Львівській та Івано-Франківській області за роки вбито та зґвалтовано декілька дівчат, збоченців так і не знайшли.