Права пацієнтнів [ Редагувати ]

"Охматдит" - один із найвідоміших і найкращих центрів лікування дітей в Україні. Щороку там ставлять на ноги сотні маленьких пацієнтів. Однак бувають і трагічні випадки. Винними в цьому батьки найчастіше називають лікарів. Але чи є покарання за елементарне нехтування правилами гігієни? - розслідування "Чергової камери".

Це Марія. Їй трохи більше року. Ви бачите останнє відео, де дівчинка ходить. Через два місяці вона померла.

Лариса Слюнченко, мама Марії: "Я обратилась к завотделению с просьбой, что если они увидят. Что уже ничего не могут сделать, я уже не помню на каком этапе, месяц. Она провела там месяц, да. Что они будут поддердживать какие-то жизненно важные функции и видеть, что ребенок угасает и уходит. Я просила отдать ее домой".

Лариса довго не могла завагітніти. Лише третє штучне запліднення мало результат - вона стала мамою. Над ліжком у її кімнаті висять фотографії перших місяців життя її дочки Марії. Хвороба стала громом серед ясного неба. Гостра ниркова недостатність через кишкову інфекцію. Після візиту невідкладної допомоги батьки звернулися в "Охматдит".

Борис Шейман все життя присвятив дітям. За рік у його відділенні інтенсивної терапії та токсикології в медичному центрі "Охматдит" лікуються близько шестисот дітей. Зараз Борис Семенович показує нам клас, в якому малеча опановує шкільну програму. Чи знадобляться ці знання дітям - ніхто не знає. Від дітей не приховують, що їм залишилося чотири - п'ять років. Кожні дитячі очі залишають слід у серці лікаря.

Борис Шейман, головний лікар відділення інтенсивної терапії та токсикології медичного центру "Охматдит": "Да много детей, станьте на позицию, что практически всех детей, которые отсюда не уехали помнишь и не потому что ты их разбираешь на разный конференциях, помнишь, потому что ты прожил с этими детьми кусок времени".

Борис Шейман пам'ятає і Марію Слюнченко. Дівчинку мусили прив'язати до ліжечка, щоб вона випадково не вийняла катетер - через нього дитину приєднували до штучної нирки. Батьків до малечі не підпускали. Мовляв - вони джерело інфекції. Але одного дня їм таки вдалося побачити дочку.

Лариса Слюнченко, мама Марії: "Когда мы попали в отделение, она лежала привязанная, слабая, она на нас посмотрела, это уже много времени. Полтора месяца прошло, и повернулась спиной, как это слабый ребенок, она привязана, она вот так вот вывернулась, и слезы виноградом".

Про те, що відбувається за стінами реанімаційної, батькам повідомляли неохоче. Випадково Лариса довідалася, що в її дитини зараження крові. Однак рятувати маля було вже пізно.

Лариса Слюнченко, мама Марії: "Я видела, как делали иньекцию в необработанный катетер, я видела как покормили троих детей из одной ложки, при том, что у каждого ребенка есть своя ложка и чашка, я видела, как были и другие нарушения санитарного режима, которые я уверенна, если бы была мама рядом не случились бы".

Ми завітали до Української Гельсінської спілки захисту прав людини, аби з'ясувати чи законно залишати батьків без інформації про стан здоров'я дитини.

Володимир Яворський, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини: "Намагалися приховати певні деталі хвороби, що вона прогресує, тому намагалися сховати дитину, але такі дії є незаконними, уже цей факт, уже за нього можна вимагати відшкодування завданих моральних збитків. Тому що це були останні місяці життя дитини і вони позбавили матір бачитися з дитину, по-моєму це просто не людське поводження.

За законом України, мати може відмовитися від лікування, якщо вважатиме його неефективним або ж шкідливим для дитини. Віктор Сердюк, голова Всеукраїнської Ради захисту прав пацієнтів розповів "Черговій камері", що лікарі - часто самі не обізнані з правами дітей та їхніх батьків.

Віктор Сердюк, голова Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів: "Ми маємо по суті медичний експеримент, який проведено, який проводиться і буде проводитися. Ми можемо говорити про лікарні майбутнього, колись воно може бути, але наші діти помирають зараз. Вони лягають на те саме ліжко, приходить та сама медсестра, приходить той самий лікар, і саме головне той самий регламент. І обов'язки. Ніде не написано скільки раз і де треба мити руки.

Борис Шейман, головний лікар відділення інтенсивної терапії та токсикології медичного центру "Охматдит": "Я не хочу нивелировать недостатки, которые есть в здравоохранении, и в моем отделении они наверное тоже есть. Но к тому, что при таких ситуациях у родителей возникает так называемая психологическая защита, я по большому счету привык. В этой самозащите ищут очень много виноватых".

Лариса зробила останню спробу щось змінити. Ось на цих фотографіях вони з дочкою в Ізраїльській лікарні. Там малеча прожила ще 11 днів. У виписці написали септичний шок. Причина - зараження крові.

Лариса Слюнченко, мама Марії: "Когда остановилось сердце, ко мне подошли врачи и спросили: вы хотите выйти, я испугалась, я думала меня выгоняют. Вы сможете это вынести? Нас никто не выгонял, и все эти 20 минут".

Ще досі в квартирі не прибрані іграшки. Всюди фотографії Марії. Однак життя Лариси триває. Вона вирішила допомагати дітям своїх друзів. А найближчим часом сім'я збирається всиновити малюка.

Лариса Слюнченко, мама Марії: "Дайте нам возможность быть рядом с детьми, когда это им больше всего необходимо. Да".