В Україні відмітили 150-рiччя Кримської вiйни [ Редагувати ]
Зазираючи в майбутнє, не варто забувати про власне минуле. Хоча б для того, аби не повторити трагiчних помилок. Про це говорили учасники делегацiй України, Росiї, Великої Британiї, Францiї, Iталiї й Туреччини, що 9 вересня прибули до Севастополя взяти участь в урочистостях iз нагоди 150-рiччя Кримської вiйни.
Кажуть, що вiйна закiнчується, коли поховано її останнього солдата. 150 рокiв тому розпочалася вiйна, яку на Заходi йменують Схiдною, а вiтчизнянi iсторики - Кримською. I лише сьогоднi знайшли вiчний спокiй її останні солдати. Звичайно, Кримською ту вiйну можна назвати лише умовно, бо на сонячному пiвостровi вiдбувалися найяскравiшi її епiзоди. А воювали по всьому периметру кордонiв Росiйської iмперiї - вiд Балтики до Камчатки. До коалiцiї входили Британiя, Францiя, Туреччина та iталiйське королiвство Сардинiя. У лавах росiйської армiї воювали десятки тисяч українцiв. Мабуть найвiдомiшим з них був уславлений матрос Кiшка, уродженець Подiлля. Якось вiн врятував вiд смертi адмiрала Корнiлова, коли кинув ядро, яке ось-ось мало розiрватися, у котел iз кашею.
Кримська кампанiя добре закарбувалася в пам'ятi європейцiв. Про неї нагадують Севастопольський бульвар i мiст Альма у Парижi. Британський ''Хрест Вiкторiї'' i досi вiдливають з гармат, захоплених у росiян в Криму.
Схiдна вiйна обiйшлася обом сторонам у 350 тисяч життiв. Першi пам'ятники загиблим почали встановлювати вже за десять рокiв пiсля закiнчення компанiї. Мабуть, вони простояли б i до сьогоднi, але Радянська влада не ставилася з особливою повагою до символiв минулої епохи. Те, що не розорили у тридцятих роках, що не знищили бомби Другої Свiтової, загинуло пiд гусеницями бульдозерiв на початку вiсiмдесятих. Але прийшов час збирати камiння. 22 липня 2003 року президент України Леонiд Кучма пiдписав указ про проведення урочистостей з нагоди 150-ї рiчницi Кримської вiйни. Координацiю його виконання було покладено на керiвника президентської адмiнiстрацiї.
Одним з головних пунктiв документа було положення про вiдбудову вiйськових поховань. 10 вересня у присутностi урядових делегацiй вiдкрилися меморiали пам'яті росiйським, британським, французьким, iталiйським та турецьким воякам. Пам'ятник загиблим британцям вiдкривав кузен королеви Єлизавети принц Майкл Кентський. До речi, у молодi годи вiн служив у тому самому гусарському полку, який було майже повнiстю знищено у кавалерiйськiй атацi пiд Балаклавою.
Принц Майкл Кентський: "Этот мемориал будет еще одним доказательством того, что мы не забыли об их самопожертвовании и наоборот помним и извлекаем уроки с тем, чтоб будущие поколения жили в мире".
До речi, уряд Британiї ще 95-го року надав кошти на створення пам'ятника своїм загиблим воякам, але його так збудували, що за рiк вiн розсипався. Сьогоднi за наших архiтекторiв та будiвельникiв не було соромно.
Дмитро Табачник, вiце-прем'єр-мiнiстр України: "В соответствии с указом президента от 22 июля 2003 года такая работа по приведению в порядок этих мемориалов, по упорядочению мест захоронений будет продолжаться. Открытие монументов национальных - это только первая часть".
Чи варто через 150 рокiв з'ясовувати, хто був правий, хто винен у тiй вiйнi? Цi урочистостi - не ревiзiя iсторiї, а данина поваги людям, якi до кiнця виконали свiй вiйськовий обов'язок. Тому дуже символiчним виглядає вiдкриття скверу пам'яті загиблим та меморiалу ''камiнь примирення''.
Iз похованням останнiх загиблих Кримська вiйна завершилася. I постає iнше питання, коли ж для України закiнчиться Друга Свiтова. АджЕ i досi десятки тисяч наших солдатiв ще не знайшли спокою, а деякi вiйсковi поховання перебувають у жахливому станi.
Дмитро Табачник, вiце-прем'єр-мiнiстр України: "Есть специальная программа, которую ведет правительство Украины. Есть специальные бюджетные ассигнования. И ежегодно какое-то количество памятников, кладбищ Второй Мировой, причем, хочу подчеркнуть, всех стран, упорядочиваются".
Кажуть, що про живих судять за їхнiм ставленням до мертвих. Тож може i в нашiй свiдомостi щось змiнилося. На краще.
