Російська держдума надумала забрати в України Крим [ Редагувати ]

I ще одна подія, яку можна вважати реакцією на ситуацію в Криму. Коли Україна відмовилася від ядерної зброї, чотири потужні країни світу виступили гарантами територіальної цілісності нашої держави. Це були США, Китай, Франція та Росія. Лексикою 90-тих це означає - американці, китайці, французи та росіяни дали українцям дах. Мовляв, хоч ви і без зброї, але ніхто не зачепить. I ось у одного з гарантів дах зірвало. Російська держдума задумалася, а чи не забрати, згідно з укладеним у 18-ому столітті договором, в України Крим. Парадоксально. Абсурдно. Але наслідки такої поведінки російських депутатів відчутно негативні. Це знову погіршення стосунків. Це демонстрація світові, що українська незалежність досі адресна. Від Росії.

Кючук-Карнайджийський договір - документ чималий і грунтовний. 28 пунктів. У першому - перелік самих лише земель, самодержицею яких є цариця Катерина II, займає пів-сторінки. мабуть, не в кожного стане терпіння читати той договір повністю. Iнакше не було б людей, котрі не знають, що там йдеться про приналежність Росії лише невеликої частини східного Криму.

Цитата: "Фортеці Єна-Кіле і Керч разом з причалами і з усім, що в них знаходиться, а також з повітами, починаючи від Чорного моря, уздовж стародавнього Керченського кордону до Урочища Бугак і далі по прямій лінії до Азовського моря, лишаються у повному, вічному і незаперечному володінні Російської імперії".

Решту території пів-острова в угоді визнано незалежною. Як від російської імперії, так і від оттоманської порти.

Цитата: "Усі татарські народи від обох імперій мають бути визнані вільними від будь-якої сторонньої влади. А перебувати повинні під самодержавною владою власного свого хана, всією татарською громадою обраного. Котрий керує ними за давніми їхніми законами і звичаями, ні перед ким не звітуючи".

Для Росії головним результатом Кючук-Карнайджийського миру стало не включення Кримського півострова до складу імперії, а згода Османського султанату відмовитися від претензій на ці землі. Кримське ханство стало незалежною державою - такою собі буферною зоною між росіянами й турками. А російським Крим став лише через дев'ять років після підписання Кючук-Карнайджийського договору. Причому завдяки тому, що Москва його порушила. У 1783-му цариця Катерина II видала маніфест про приєднання Криму до Росії. Турки, котрі свою частину зобов'язнаь виконали, перешкодити тому вже не могли. Наступні дев'ять років Туреччина не визнавали прав росіян на Крим, аж поки не зазнали від них поразки в черговій війні. За її результатами було підписано ще одну угоду - Ясську. I тільки тоді, у 1792-му, право Росії на північне Причорномор'я, і, зокрема, на Кримський півострів, було закріплено юридично.

Нарешті у 1954-му передача Кримської області Україні супроводжувалася аж трьома документами. Відповідні рішення по черзі ухвалили Верховні Ради РРФСР і УРСР. А потім його завізувала ВР Радянського Союзу.

Сучасний статус півострова регламентується Договором про дружбу, співпрацю та партнерство, що його уклали між собою Київ та Москва у 97-му році. В документі Москва визнала Україну в тих кордонах, що мала колишня Українська РСР. Уклавши аналогічну угоду з Києвом, приналежність пів-острова Україні визнав і Стамбул.