Мовне питання - одвічний камінь спотикання [ Редагувати ]

Мовне питання - одвічний камінь спотикання. Від "А" до "Я" - спекулятивний. Ющенкові не втерпілося. Дав наказ прокурорам оскаржувати у судах рішення місцевих органів влади про надання російській мові статусу регіональної. Зрозуміло. Держава захищає свої позиції. Це добре. Міські та обласні ради видають постанови, яких не мають права видавати. Це погано. Схід та Захід знову розриває. А в ідеалі було б незле - зобов'язати знати українську усіх. Без винятку. Державні іспити - українською. Для чиновників, нардепів, міліціонерів, працівників сфери обслуговування - знання державної мови обов'язкове і не обговорюється. А от чи користуватися другою мовою - нехай би справді вирішували місцеві ради. I щоб надати їм таке право, потрібно провести адміністративно-територіальну реформу. Що ж до української, то вона навряд чи почуватиметься краще від гонінь на російську.

Iван гарно розуміє українську. В дитячому садочку навчили. У вересні він йде в українську школу. Хоча родина в Iвана російськомовна.

Іван Салма: "Я розумію і українську і російську мову".

Для сучасних дітлахів проблеми мов немає. Вони спілкуються тією, якою до них звертаються. До державної звикають навіть і на сході та півдні. Тут навчилися читати українські книжки.

Вікторія Гегельська, завідуючий відділу реалізації видавництва "Перен": "Одеса раніше брала тільки на російській, тепер тільки на українській. Донецьк, Харків".

Виховання українською в садочку. Навчання державною в школі та університеті, оголошення в аеропорту та на залізничному вокзалі. Українська - на загальнонаціональному радіо й телебаченні. В таких умовах на Сході з'явився попит на українську книгу. Тут вона нерідко навіть популярніша, ніж в центрі та на Заході.

Вадим Дорошенко, шеф-редактор видавництва "Маленька Фея": "У нас одна людина в Миколаївській області продає 2 тисячі примірників видання, а Київський союздрук і 500 не може продати".

Українська мова як державна почувається не надто впевнено. Є думка, що її потрібно захищати. Мовна політика - компетенція Міністерства культури та туризму. Але цим питанням тут опікується лише одна людина. А штатом передбачено аж три. Та й грошей на захист виділяється небагато.

Ольга Костенко, в.о. заступника міністра культури та туризму України: "Вражаючий контраст в РФ на популяризацію мови виділяється 50 мільйонів доларів, а в Україні 4 мільйони".

За відсутності коштів Кабмін вирішив вдатися до адміністративних заходів. Близьких до політичних. Уряд хоче обмежити імпорт іноземної друкованої продукції. Іншими словами - російської.

В'ячеслав Кириленко, в.о. віце-прем'єр-міністра України: "Україна у минулому році випустила 54 мільйонів примірників, але імпорт оцінюється у 70 мільйонів книжок. У такий спосіб наші видавці не можуть дістати рівну конкуренцію із російськими видавцями".

Обмеження на імпорт російської книги - це своєрідна відповідь на парад мовного самовизначення в областях. Статус регіональної російська отримала вже у восьми містах та регіонах. Реакцію Києва Павло Мовчан підтримує. Після того, як Росія провела акцію "не пийте грузинського вина, керівник "Просвіти" закликав взагалі "не читати російське" без крайньої потреби.

Павло Мовчан, голова товариства "Просвіта" ім.Т.Г. Шевченка: "Ви утрируєте аби сказати, який це ретроград цей Мовчан. Да він не хоче читати. Я читаю. більше того перекладаю, захоплююся. А коли буваю в Москві беру тюки, показує, і йду по книгарнях купувати того чого не видають в Україні".

На засідання урядової комісії з мовного питання Павло Мовчан ходить з російським філософом Iваном Iльїним. Каже: він дав трактування націоналізму, дарма що росіянин.

Без мови і патріотів не буде. Тому Павло Мовчан каже: потрібно ухвалити закон "Про статус української мови як державної". Документ хороший, з російського списаний. А Кабмін окрім обмеження імпорту російської книги пропонує депутатам встановити кримінальну відповідальність за порушення мовного законодавства. Так, як у Франції.

Ольга Костенко, в.о. заступника міністра культури та туризму України: "Я читала нову концепцію держслужби де чітко прослідковується необхідність вживання української мови на держслужбі і використання її як головна умова до співробітників держслужби".

Петро Мацкевич, головний редактор видавництва "Кальварія": "Хочете дві мови без проблем, але кожен має здати іспит на знання державної і російської, а в Криму - ще й Кримськотатарської".

У цьому розумінні законодавчо врегульоване вживання другої мови в окремих місцях виглядає логічно. Знову таки не на шкоду державній. Сергій Лановий все життя казав "Доброе утро", тепер каже "Добрий ранок". До Києва приїхав з Луганська. Аби отримати роботу на найбільш рейтинговій радіостанції, змушений був сісти за український підручник. Як і багато його земляків.

Сергій Лановий, ді-джей "Нашого Радіо": "Мені вистачило 3 місяців аби повністю перейти на українську. Я для себе проблеми не бачу".

Сергій Лановий говорить українською, але пісні крутить здебільшого іншомовні. Таю Повалій, яку колись називали золотим голосом України, тепер не уявляють без Баскова. Російська мова більше грошей приносить, аніж українська.

Таїсія Повалій, співачка: "З Басковим я розширила ринок збуту. Мене знають не лише в Україні, а й за межами України. Тому зараз я весь час в літаках".

Російська мова в музиці панує. Пропозицію визначає попит, ще й територія для гастролів значно зростає. Це дозволяє Повалій знімати якісні відеокліпи, записувати нові пісні, користуватися дорогими авто. На цьому тлі група "Гайдамаки" виглядає як сирота. Їздять в метро, під час перерви їдять морозиво, а репетиції проводять у дитячому садочку на околиці Києва.

Гайдамаки жартують: співають українською, бо іншої мови не знають.

Іван Леньо, учасник гурту "Гайдамаки": "Аби співати російською треба бути дуже російсько підданим, так, треба мати в середині російське нутро. Українці можуть співати на любій мові - їм дозволено".

В Україні немає жодної радіостанції, яка 24 години на добу крутила б виключно українську пісню. Кажуть, якісного продукту немає. Але запевняють - от-от з'явиться.

Богдан Волховецький, генеральний директор "Нашого Радіо": "Забити зараз технічно можливо. Чому ні? Якісної зараз немає. Ми відчуваємо що через 7 років ми зможемо грати виключно українську музику. Так ми розрахували".

До того часу підросте нове покоління українців. I, наприклад, Iван не лише читатиме, а й слухатиме і говоритиме українською. Якщо його до цього ніхто не змушуватиме. Як кажуть росіяни - "Насильно мил не будеш".