Знову по шпалах [ Редагувати ]

- Та тут що кожна хата можна сказати... Кожна хата точно - труп

Від райцентру Турки до села Нижня Яблунька, що у Львівській області, люди ходять залізницею ось вже 30 років.

 Цю ділянку ми долаємо електричкою. Дощ, мряка, круті повороти. Ось тут - на цьому проміжку шляху - загинули понад півсотні людей. Утричі більше - стали каліками. Колія - це єдиний спосіб дістатись до районного центру Турки. До лікарні, магазину і маршрутки.

Столяр Іван Питчак повертався з роботи. Не чув, як наближається потяг, і залишився без ніг.

Іван Питчак, мешканець села Яблуньки: "Ще десь дві години лежав. Ну нікого не було. Швидку визвали. Ну мене ще конем везли десь з пів кілометра. Бо дороги нема. А швидка прїхала в Турку вже четверта година була. Через три години ".

Іван має двох дітей, старша дівчинка ходить до школи тими самими рейками. Сім'я живе на його пенсію - 1000 гривень. Дружина показує нам фотографію з весілля - наречені йдуть до церкви колією.

- Железная дорога - это не Бродвей и прогуливаться по ней нельзя.

Олександр Ничипоренко 30 років водить поїзди. Навіть, якщо машиніст вчасно загальмує - потяг зупиниться лише через кілометр. У кожному потязі поруч з педаллю газу є ще одна. Коли її натискають, між рейками і колесами сиплеться пісок.

Олександр Ничипоренко, машиніст електровозу локомотивного депо Київ-Пасажирський: "Подаем под колеса локомотива вот этой педалью песок, чтобы уменьшить сцепление колеса с рельсом, уменьшить тормозной путь..."

Сільський цвинтар у селі Яблуньки на пагорбі над залізницею. Звідси добре видно полотно. Цей чоловік показує нам могилу сина. Хлопець потрапив під електричку.

- Руку найшли метрів за сорок. Я пішов дальше подивився, там нога лежить.

Це могили тих, хто загинув під колесами потягів. Цей хлопець повертався з весілля, цей - щойно прийшов з армії. Чоловік звично показує могили - люди зжилися з трагедіями на залізниці.

З цвинтаря видно, як колією діти повертаються зі школи.

- Ну в школу, потім вночі ідемо в шостій годині до хати
- Не страшно ходити?
- Нє, страшно трохи.
- Страшно

Близько двох десятків років владні структури не можуть затвердити проект будівництва дороги. На карті видно - річка перетинає колію у кількох місцях. Ухил гори - майже вертикальний. Що ускладнює не тільки будівництво, а й ухвалення рішення.

Василь Дработ, заступник голови райради села Турки Львівської області: "Приїжджали сюди проектанти ніяк не можна прийняти остаточне рішення відносно цієї дороги, куда вона повинна би йти".

У Рівненській області в ніч проти 27 січня цього року сталася трагедія. На цьому місці - під потягом загинули шестеро підлітків. Не тому, що йшли не там, де треба. Іти більше ніде. Ще один хлопець - вижив. Його мати сама вийшла до журналістів, заборонивши спілкуватися із сином.

Ольга Чарук, мати хлопця, що вижив у трагедії на Рівнинщині: "Мій однокласник загинув тоже, такий молодий 20 років. Ну при моїй пам’яті трохи люди загибали тута. Що ж тут - такий участок. Шо дороги немає ".

Ольга Руденко, журналіст: "Трагедія на Рівненщині привернула увагу до проблеми. В Україні є багато місць де люди день у день мусять долати залізничне полотно. За ходіння рейками закон передбачає штраф. Від 8 до 17 гривень. Але що робити людям, якщо іншого шляху немає, а єдина дорога –  по шпалах? ".

Після трагедії на Рівненщині сам президент Ющенко доручив уряду щонайбільше за півроку знайти гроші на будівництво одного кілометру дороги ось тут в Яблуньках. За останні три роки райрада села отримала 27 тисяч гривень. На будівництво дороги потрібно 12 мільйонів. А поки Укравтодор, його обласне управління та Львівська облдержадміністрація перекладають відповідальність одне на одного, люди і далі гинуть під потягами.

Ось цей факс - єдина відповідь від "Укравтодору" "Агентам впливу ". Хто його автор і чий це підпис - невідомо. У тексті пояснюють - будівництво складне і належить до компетенції обласної адміністрації Львівської області.

Петро Олійник, на момент зйомки сюжету - голова Львівської облдержадміністрації, - знає, що дорогу будувати треба. Але це мусить зробити автодор.

Петро Олійник, екс-голова Львівської облдержадміністрації: "Якщо говорити по факту то це безумовно дорога місцевого значення яка є  в віданні служби автомобільних доріг України та Облавтодору ".

Перший заступник керівника автодору Львівської області - Петро Шпитак - довго говорив про проблему відсутності дороги.

Петро Шпитак, перший заступник начальника Державної служби автомобільних доріг у Львівській області: "Складний рельєф місцевості, проходить залізнична колія ".

На цьому шматку дороги між двома селами треба звести шість мостів на три кілометри. Ціла комісія засідала і шукала рішення - але віз і нині там. Ця дорога - місцевого значення, а отже не є компетенцією їхнього відомства.

Петро Шпитак, перший заступник начальника Державної служби автомобільних доріг у Львівській області: "Якщо будувати дорогу, то проблему оцих рейок і проблему загибелі людей вона не зніме. Тому що трасу автомобільної дороги через населений пункт проложити не можна. На даному етапі це виключно проблема села ".

Йосип Вінський - міністр транспорту та зв’язку. Відповідає за всі шляхи в Україні. Згідно з дорученням Президента, він мусить знайти гроші на будівництво дороги Турка - Яблуньки. Міністра "Агенти впливу" зустріли біля Кабміну.

Йосип Вінський, міністр транспорту та зв’язку України: "Я не можу пам’ятати кожен кусочок такої дороги і давати вам інформацію.  Я не знаю про такий наказ президента ".

Хто і де шукатиме гроші на будівництво дороги Турка - Яблуньки  - це не міністерська справа.

Йосип Вінський, міністр транспорту та зв’язку України: "Якщо це місцева дорога, то чому ви за неї у мене питаєте? Цим займається місцева влада, а не міністр ".

Коли буде дорога - не знає ніхто. Але найближчим часом ходити по рейках стане зручніше - по нових шпалах.