Жага помсти [ Редагувати ]

Так уже повелося, що в лютому відбуваються зустрічі випускників шкіл. Хлопці та дівчата згадують минуле, розповідають одне одному про свої досягнення та майбутні кроки в житті. Так, у Миколаєві, після такого святкового вечора, подальше життя родини Шароварових перетворилося на суцільний жах. Річ у тім, що для їхнього сина, Андрія, ця зустріч виявилася останньою.

Святкували колишні однокласники в одній із кав'ярень. Близько восьмої вечора частина юнаків розійшлися по домівках. Андрій разом із друзями вирішив продовжити бенкет і запросив кількох товаришів додому. Коли батько Андрія, Микола Олексійович, вкладався спати, молодший Шароваров сидів на кухні і слухав музику. Вранці батько прокинувся від галасу. Коли зазирнув в Андрієву кімнату, то побачив, як той лежить і стікає кров'ю. На запитання, що сталося, хлопець відповів, що випадково поранився. Переляканий батько відразу викликав швидку.

Друг Андрія: "Когда мы собрались ехать в милицию, сказали нету смыла - поздно уже".

Андрій Шароваров помер у лікарні від втрати крові. Але батьки не вірили в те, що це було самогубство. Співробітники Корабельного райвідділку міліції почали оглядати квартиру. Плями крові, недопита горілка, битий посуд. Експерти доходять висновку, що поріз правої руки скоєно загостреним краєм уламку. Результати розслідування свідчили, що скоріш за все, смерть настала внаслідок нещасного випадку.

Артур: "Сын его умер при невыясненных обстоятельствах, по заключениям судмедэкспертов - истек кровью. А откуда он получил эти телесные повреждения, так следствием установлено и не было."

З такими трактуваннями ані Микола Олексійович з невісткою Ольгою, ані мати Андрія - Анастасія Олександрівна, аж ніяк не погоджувалися. Усі троє були впевнені, що сильний характером хлопець не міг заподіяти собі смерть. Після кількох сімейних нарад і візитів до екстрасенсів - батьки "виношують" найжорстокіший план помсти.

Борис Дзюба, начальник УБОЗ УМВСУ в Миколаївській області: "Они подумали, что парня убили его друзья. Им посоветовали пойти к бабке-гадалке, которая расскажет всю правду. После посещения гадалки - она им сказала, что "Вашего сына убили три друга". И вот этот отец и его сожительница, которая являлась одновременно сожительницей отца и дружила, если можно так сказать, с сыном - решили отомстить и искали киллера, который выполнит этот заказ".

Так. У голові не вкладається, але вони вирішують замовити потрійне вбивство. Як з'ясують набагато пізніше - найманого вбивцю шукали де тільки могли: і серед раніше засуджуваних, і серед наркоманів, які за "дозу" погодяться вершити чиїсь долі.

Борис Дзюба, начальник УБОЗ УМВСУ в Миколаївській області: "Когда наш источник смотрит, что дело уже выходит из под контроля, он дал нам эту информацию с телефоном, также он дал телефон этой гражданке, что есть серъезные люди, которые готовы выполнить этот заказ".

Звісна річ, співробітник міліції мав зробити все можливе, аби "замовники" потрійного вбивства зателефонували саме його колезі. І тому інформацію надавали лише таку, що була вигідною правоохоронним органам.

У міліційній роботі нічого відкидати не можна - все потрібно кілька разів пере-перевірити. Хто, де й коли був, з'ясувати всі обставини. Отож, оперативники насамперед ще раз проаналізували алібі товаришів. Але найцікавіше те, що, як виявиться трохи згодом, один із приятелів взагалі  того дня Андрія не бачив.

Усі троє близьких Андрієвих людей починають реалізовувати свій план. За ним невістка - Тетяна Доценко - мала знайти кілера, котрий би погодився вбити одразу трьох хлопців - найкращих друзів Шароварова. Мати хлопця повинна була допомогти грішми, які їй удалося заробити за кордоном. А її чоловік мусив підготувати для вбивці список майбутніх жертв разом із фотокартками.

Борис Дзюба, начальник УБОЗ УМВСУ в Миколаївській області: "Мы завели оперативно-розыскное дело, после того как информация нашла свое подтверждение и в соответствии с законом мы ввели своего сотрудника под легендированым прикрытием и была разработана схема этого убийства".

Уже було відомо, що за схемою, яку розробили співробітники УБОЗу, Тетяна мала потрапити на оперативного співробітника, котрий виступив у ролі так званого кілера. Так і сталося -  вже до кінця дня вона зателефонувала на мобільний телефон УБОЗівця. Після нетривалої розмови домовилися про зустріч. Проте на здивування підставного вбивці, Тетяна приїхала не сама. А з чоловіком на вигляд 45-50 років. Ось ексклюзив, який зафільмували на місці зустрічі. Те, що міліціонер припускався ненормативної лексики, лише підтверджує як професійно він увійшов в образ несамовитого. Утім з етичних міркувань ми вимушені трохи коригувати запис.

- Нет, сама садись.
- Подожди.
- Я просто ухожу тогда.
- Мы с тобой разговариваем вдвоем. Пускай погуляет. Пусть выйдет там.
- Две минутки подожди. Иди сюда.
- Вон маршрут пускай поизучает. Возле такси постоит. Ты еще всех родственников приведи и будем общаться.
- Вадик, это его папа. Пойми.
- Не вопрос. Я не уезжаю, я еще говорю.
- Рассказывай.
- Тебе Виталик показал фотографии.
- Да, фотография у меня есть, адрес есть.
- Это Вадик дал, а вот эти два.
- Просто он будет платить.
- Слышь Тань, мы с тобой базарим, правильно? На фига чтобы меня знали все родственники?
-  Не вопрос. Братан дает тебе деньги. Мне надо... предоплата. Без предоплаты я не работаю. Долларов 200-300 для начальной... канители. Сейчас ты мне рисуешь план. Где и где живет. Просто всех троих сразу в один день это будет палево. Как ты хочешь их убрать? Я убираю по одному их. Он может испариться... он может пропасть вообще. Как ты хочешь чтобы я тебе потом доказал? После каждого человека ты мне даешь деньги.
- Сколько?
- Тысяча.
- Пару соток накинуть можно. Предоплата мне нужна долларов 300.

На цій зустрічі замовник домовлявся з кілером, навіть не припускаючи, що це переодягнений співробітник міліції. Про вбивство Таня Доценко говорила досить спокійно і наполягала, щоб убивця "прибрав" одразу трьох хлопців. Однак оперативник почав заперечувати і запропонував діяти досить обережно. Він попередив, що після скоєння потрійного вбивства під підозру передусім автоматично потрапить уся їхня родина.

Що ж, перегравати в цій розмові теж не можна було і тому так званий кілер почав набивати ціну. Після чого Тетяна погоджується на його умови. Отож вартість кожної вбитої людини складала 1000 американських доларів. Але змінюючи запропоновані плани, жінка наполягає на своїй присутності під час розправи. Щоби, як вона сказала, впевнитись і спати спокійно. Тоді оперативник іде на хитрощі, обіцяючи їй, що таку нагоду вона матиме, але згодом.

- Вот эта тварь самая, вот эта с... которую нужно убрать. Вот эта тварь... конкретная.
- Как ты хочешь чтобы я его убрал? Как мне доказать, что его нет? Я не могу, чтобы присутствовал кто-то.
-  Я присутствовала? Я хочу это видеть.
- Нет... ну, на третьем человеке ты сможешь присутствовать. Я не работаю со свидетелями. Я тебе могу принести... показать фотографии... могу принести уши, не знаю, руку... Как мне тебе... доказать, что человека нет? После каждого человека. Его первого нету... мы с тобой вечером встречаемся... ты мне отдаешь 700 долларов.

А тим часом інші працівники УБОЗу терміново знаходять хлопця, якого вже "замовили" й попереджають про небезпеку. Про всяк випадок його взяли під охорону.

Постраждалий: "Реакция шокировала, как у любого нормального человека... мыслей было много - все думал, но об этом не думал".

- Где он живет?
- В районе. Вот первый, видишь, не второй. Возле самого канала. Канал знаешь?
- Нет. Не задавай дурных вопросов. Нарисуй схему, где он живет, и все.

Тепер, аби документувати злочин, потрібно було остаточно домовитися й одержати завдаток. Отож правоохоронці не втрачали надії, що відбудеться ще одна зустріч, на якій буде отримано аванс і точну інформацію про людину, котру Шароварови  захотіли "прибрати". Але на наступну зустріч чомусь прийшов тільки батько загиблого хлопця:

- Дело в том, что вчера, коли ми ехали, там истерика была. Она оказывается, понимаешь, папе, маме щось там п...ла, они хотят в чем-то там разбираться. Она там что-то наплела, що кто-то кого-то убивать будет или еще что-то. Мне оно не надо. И до сих пор не появлялась со вчерашнего дня. Толя, вы меня не видели, я не видел вас.
- Так, надо сделать - сделаем не вопрос. Дело в том, что там открыто уголовное дело, сегодня они сказали, что по этому самому они дело закрывают. Потому что они на этой неделе, в выходные дело будут закрывать. Я думаю, что лучше на следующей неделе, чтобы сейчас улеглось все, успокоилось.  Я тебе одного, вот этого, сделаю до конца недели. Сделаю громко, н... По одному человеку в неделю я буду х... и будет нормально.

Те, що Шароваров прийшов на зустріч один, викликало певну підозру, і оперативники, котрі спостерігали за машиною підставного співробітника, вже почали думати, що план зірветься.

Іншим співробітникам доручили стежити за Доценко. Не відкидали вони того, що Шароваров прийшов на цю зустріч, а Тетяна й далі шукає іншого кілера, аби дешевше заплатити.

До того ж, Микола Олексійович Шароваров наполягав трохи зачекати, поки закриють карну справу стосовно до смерті сина. Таким чином, з одного боку співробітники міліції сподівалися, що Шароварови  отямляться й не підуть на такий жорстокий учинок. З іншого - треба було зробити все можливе, якщо вони справді вирішать реалізувати задумане, в жодному разі не "випустити" їх із поля зору. Тобто в будь-який спосіб утримати і продовжувати документувати злочин.

В Управлінні боротьби з оргзлочинністю обмірковують усе до дрібниці, аби забезпечити охорону всім трьом хлопцям. А також вирішують відслідковувати всіх членів родини, зокрема оперативники надалі стежать за Тетяною. Але довго чекати не довелося. Наступного дня Шароваров старший знову з'являється на зустріч.

Оперативне відео:
- Я реально говорю. Я вообще-то знаешь, крыша едет реально. Я уже думаю на себе заказ сделать или самому... что-то сделать. Я уже не могу без него жить. С ума схожу. Таня дома. Сидит там, это самое. Она заболела, позвонила, что она хочет прийти к жене о чём-то там поговорить. Вот фотографии. Что ты хочешь по второму?
- Фотографии по всем родственникам. По второму человеку что ты хочешь?
- По второму так же.
- Если честно, я б хотел...
- Кого второго?
- Кобзаря. А насчет... я уточню.
- Ты давай определяйся. Мне задаток надо... на второго человека. Ну, этот задаток, если первый остается, на второго задаток.
- Ну, ладно, хорошо... Когда ты планируешь? Давай на следующей неделе. А то мне жена говорит, ты знаешь, ты хоть сам проверь, действительно ли, не действительно. Я говорю: да не, парень, нормальный, не должно быть. А на следующей неделе его этот. Он такой как я ростом...

Потім вони детальніше обговорили, як саме відбуватиметься перше вбивство. Отже гроші за першого хлопця були вже в УБОЗівців. Та звичайно ж - завдаток на наступного. Такі були умови. Точна дата, світлини і схеми розташування "замовлених" - усе. Домовлено. Отож завтра мав відбутися злочин. Насправді ж міліція планувала інсценування. Після чого, треба було зафіксувати передавання грошей - так замовники автоматично підписували собі статтю.

Вадим Філашкін, ст. оперуповн. особливо важливих справ УБОЗ в Миколаївській обл.: "Мы симитировали это убийство, поставив в известность этого парня, которого опрашивали просто, он не подозревал за что его хотят убить, добропорядочный гражданин. Мы утром вывезли бабушку с дедушкой, мы их привезли в УБОп. Взяли литр крови на рынке, дали сотрудника, чтобы парень не растерялся, взяли скорую помощь, поставили в известность начальника карабельного райотдела и пошли так сказать совершать это убийство".

Стріляли  холостими набоями. Хлопець упав. І тут міліціонери продумали все до дрібниць. Вони підлаштували так, щоби машина швидкої від'їхала тієї миті, коли прибуде наряд міліції.

Зі швидкою також домовилися і в автомобілі сиділи оперативники, переодягнені на медбратів. Щойно з'явилися правоохоронці, один зі співробітників УБОЗу, до речі, теж убраний у білий халат, повідомив людей у формі, що хлопець помер. Усе це робили для того, щоб інформації не поширювали, і "замовники" повірили в те, що все сталося насправді.

Оскільки про цю операцію знали лише кілька співробітників міліції, почалася справжня робота, збирання інформації, опитування сусідів...

Тим часом хлопця відвезли в управління боротьби з організованою злочинністю, де він чекав на те, щоб подивитися у вічі тому, хто його замовив. Проте поки що було зарано. Попереду - ще одна зустріч, на якій підставний кілер мав отримати гроші, та надати докази стосовно до першого вбивства.

Оперативне відео:
- А ты что не слышал? Не видел?
- Не, не.
- Ну, у тебя еще мусора работают по району.
- Да? Ну, я за что и говорю. Ты ж сказав, що я что-то почую. То есть, ты имеешь ввиду, ты не ховав, а так замандячив и все. Возле дома его на... Ты знаешь, если честно, мне сон приснился, не получилось так, а получилось еще из пистолета, или что. Я еще жене сегодня утром говорю. А еще что? Мне звонил Виталя вчера. Так и так. Мы не думали, жена взяла трубку. Он спросил Танин телефон. Потом позвонил Тане. Поговорил с Таней. Потом перезвонил мне. Я сказав, что ми пошли в отказ, чтоб меньше. Оказывается она все дома рассказала, она жила у нас месяц.

Але зрадівши, що все йде за сценарієм, Шароваров передав останню частину суми та завдаток на наступне вбивство.

Міліціонери до останнього не вірили в те, що на вигляд досить порядний чоловік міг тішитися з того, що на його бажання могло не стати цілком невинної людини. Та після цього мати намір позбавити життя ще двох юнаків. Так коли гроші від замовника одержано, оперативникам нічого не залишалося, крім затримати нелюда і віддати в руки правосуддя.

Вадим Філашкін, ст. оперуповн. особливо важливих справ УБОЗ в Миколаївській обл.: "Задержание происходило после очередной передачи денег за исполнение заказа и после получение задатка на следующий заказ и сразу после выхода из машины заказчика, сотрудники УБОП сразу задержали его".

Останні слова, які сказав Шароварів, виходячи з машини - Я хочу, щоб цього разу ви зробили все, аби цей хлопчина довго мучився!

Відразу після затримання Шароварова, доправили до райвідділку і його співмешканку Тетяну. Її не довелося навіть шукати, бо вони обидва гадали, що все зійде їм з рук. В апеляційному суді своєї провини не визнавали. Тоді ще не знали, що міліціянти мають відеоплівку, на якій, як то кажуть, від "А" до "Я" зафіксували всі розмови. А найцікавіше те, що навіть попри ці обставини, злочинці й далі стояли на своєму. Мовляв, це не справжній запис, а змонтований.

Отож ця карна справа дійшла логічного висновку. Але чомусь й досі в голові не вкладається  - як можна було замовити вбивство людини. Серце здригається, коли навіть на мить замислюєшся про те, що могло статися непоправиме.

На щастя, життя трьох людей збережено. За організацію замаху на вбивство на замовлення апеляційний суд Миколаївської області засудив на 10 років ув'язнення Шароварова Миколу Олексійовича. Та на 7 років - його співмешканку Тетяну Доценко. Жінка Шароварова нині перебуває в міжнародному розшуку. Остаточна крапка - за Верховним судом.