Що ми їмо? ГМО [ Редагувати ]

Ми - те, що ми їмо. За оцінками Держстандарту, майже половина всіх продуктів, які реалізовуються в Україні, містять генномодифіковані організми. Тобто ця продукція зроблена з рослин, що мають неприродне походження і вирощені "в пробірках" генетиків.

Чи є це шкодою це для людського організму? Над цим питанням науковці поки сперечаються, та споживачі хочуть, принаймні, знати, що їдять і, відповідно, мати вибір: або купувати свідомо продукти з ГМО, або обирати ті, що зроблені на природній основі. Такого вибору українці досі не мали, на відміну від європейців. І ось з 1-го липня, тобто трохи більше ніж за місяць, в Україні має бути запроваджене обов'язкове маркування харчових продуктів на вміст генетично модифікованих організмів. Так вирішив Кабінет міністрів. Та поки очікувана покупцями постанова має всі шанси залишитися тільки на папері. Кому вигідно не розповідати, чим годує покупця - матеріал Андрія Сайчука:

Андрій Сайчук, кореспондент:

- Хоча обов'язкове маркування наразі ще не запроваджене, деякі виробники вже почали розміщувати на своїй продукції ось таке маркування: "Без ГМО". Але наразі це є не більше ніж маркетинговий хід, оскільки ця емблема є зареєстрованим товарним знаком. Тобто його можна розшифровувати як завгодно: наприклад, без Гени, Маші, Олі.

Перші генетично модифіковані організми з комерційною метою почали вирощувати 13 років тому. Сьогодні ГМ-рослини культивують у 22 країнах світу, вони займають 7% від всіх посівних площ планети.

В Україні офіційно вирощувати генномодифіковані рослини на продаж заборонено, хоча, за деякими оцінками, 80% всієї української сої і половина ріпаку є продуктами генної інженерії. Науковці досі сперечаються про безпечність ГМО для організму людини. Поки остаточної відповіді немає, люди повинні мати вибір: їсти чи не їсти. Так постановили європейці і запровадили з 2004 року обов'язкове маркування продукції, що містить ГМО понад 0,9 %. Українські урядовці вирішили піти далі - встановили ще жорсткіше обмеження, 0,1%.

Микола Оніщук, міністр юстиції України:

- На цьому етапі ми вважаємо краще діяти так, щоби убезпечити чи, принаймні, поінформувати суспільство про наявність ГМО. Так, на засіданні уряду йшлося про те, що навіть сама технічна похибка може знаходитися в районі сотих чи десятих. Але нам би дуже не хотілося, щоби в ту технічну похибку були запроваджені продукти, які б містили ГМО, і громадяни б цього не знали.

Рішення про обов'язкове маркування мало вступити в дію ще два роки тому, але під різними приводами постійно переносилося. Противниками маркування є потужне лобі м'ясо-молочників і виробників кондитерської продукції. Олексій Ситник з Національного університету харчових технологій стверджує, що ці компанії використовують компоненти сої як замінники дорогих інгредієнтів. Він переконує, що харчі на основі генномодифікованих рослин можуть бути удвічі дешевші, аніж вирощені в традиційний спосіб.

Олексій Ситник, доцент кафедри біохімії Національного університету харчових технологій:

- Нам сьогодні пропонують невідомо що, кота в мішку, якусь суміш ГМ-продукції і органічної. Ми за всю цю суміш платимо одні і ті самі гроші. І платимо - я це підкреслюю - як за органічну продукцію. Тобто фактично за ГМ-продукцію ми сильно переплачуємо. Це економічні махінації.

Ситник, як переконаний активіст екологічного руху, обома руками виступає за впровадження маркування. Але сам не вірить, що до 1 липня це можливо: немає методологічної бази; не розроблена стандартизація; не відомо, як здійснювати контроль за самими лабораторіями, яких, до того ж, замало.

Олексій Ситник, доцент кафедри біохімії Національного університету харчових технологій:

- Ми зараз говоримо тільки про маркування харчових продуктів. Але всі ці кроки необхідно здійснити. У нас поки, ще раз підкреслюю, немає можливостей для забезпечення контролю цього маркування. Тому поки що все це існує на папері, на жаль.

Руслан Голубець, керівник лабораторії "Укрметртестстандарту", демонструє головного ворога українських екологів.

Руслан Голубець, начальник лабораторії молекулярно-генетичних досліджень "Укрметртестстандарту":

- Ось тут в нас два зразки соєвих бобів. Ось тут соя, де рівень ГМО більше 5%. Звичайна соя. На вигляд і на смак вона нічим не відрізняється від цієї, звичайної.

Аналіз на кількісний вміст ГМО в цій лабораторії коштує 700 гривень. Але проблема в тому, що таких лабораторій в Україні всього чотири. Цього явно недостатньо, щоб перевірити продукцію тисяч виробників.

Руслан Голубець, начальник лабораторії молекулярно-генетичних досліджень "Укрметртестстандарту":

- Ми на початку шляху зараз, тому потрібно, щоби уряд сприяв.

Транснаціональні компанії, які працюють в Україні, часто виступають прихильниками ГМО. В країнах, де немає обов'язкового ГМ-маркування, вони активно використовують генетично модифіковані організми у своїй продукції.

Геннадій Радченко директор транснаціональної харчової корпорації:

- Глупо отрицать научно-технический прогресс. Ми никогда уже не будем есть натуральную пищу.

Тим не менше, ці компанії стверджують, що не використовують в Україні ГМ-компоненти через неприйняття їх населенням.

На момент запису інтерв'ю в корпорації підтвердили, що наразі не уявляють, в який спосіб проводитиметься маркування. Знають лише, хто за нього заплатить.

Геннадій Радченко директор транснаціональної харчової корпорації:

- Все дополнительние анализы, требования к упаковке - они всегда лягут на карман покупателя. Но мы всегда будем выполнять закон и правила, которые есть в стране - любой стране, в том числе Украине.

У країнах ЄС прийнято не лише маркувати ГМО-продукти, але і відводити їм окремі полиці в супермаркетах. В українських реаліях - якщо, звичайно, до маркування не підійдуть як до формальності - варто буде ділити цілі магазини на дві частини. За оцінками Держстандарту, майже половина всіх продуктів містять ГМО. Як етикетки з попередженнями вплинуть на покупців, поки що не знають навіть самі працівники торговельних мереж.

Андрій Сайчук. Ірина Дяченко, Віталій Мельник, "Подробиці тижня", телеканал "Інтер"