Велика трагедія: на фронті загинув талановитий український біолог [ Редагувати ]

7 лютого стало відомо про загибель молодого біолога, вченого, військовослужбовця 32-річного Біжана Шаропова. Він зник ще у квітні під час боїв під Ізюмом у районі селища Борова. Наразі експертиза підтвердила його смерть.

Майданівець, доброволець "Айдара" у "вільний від війни час" присвятив себе науці. Він захистив кандидатську, викладав, читав лекції, був співзасновником однієї з українських біологічних компаній.

В Україну сім'я 5-річного Біжана Шаропова переїхала у 1995 році з Душанбе. Ще у школі Біжан любив читати наукову фантастику та мріяв стати вченим. Після школи вступив до Києво-Могилянської академії, де навчався на кафедрі біології природничого факультету.

 

А на третьому курсі він почав працювати в Інституті біології та фізіології НАН України. Хотів знайти роботу вченим за кордоном.

А потім розпочався Майдан і молодий вчений опинився у гущі подій. Як він сам розповідав, на Майдані вони створили свій загін імені Боба Марлі. А після того, як до Криму прийшли "зелені чоловічки" Біжан вирушив добровольцем до "Айдару". До мирного життя повернувся вже у 2015 році, знову почав працювати в інституті біології.

Війна дала свої плоди: молодий учений став дорослішим, став ставити собі амбітніші завдання. А ще знайшов серед "айдарівців" однодумців, разом із якими створив біотехнологічну компанію Ukrainian Genetic Technologies.

Шаропов працював науковим співробітником Інституту біології та фізіології, очолював Раду молодих учених, викладав, читав лекції та одночасно розвивав свою компанію, в якій разом із колегами створював медичні тести. У тому числі для визначення COVID-19.

Для України свої тест-системи дуже важливі, оскільки всі роки наша країна купувала їх або дешевше, але неякісні у росії. Або дорого у Європі.

Біжан планував, що згодом від реактивів вони перейдуть до виготовлення лабораторних приладів. А також мріяв про тканинну інженерію – виготовлення частин тіла та внутрішніх органів на 3D-принтері.

Молодий учений говорив про реформування української науки, переведення її на грантову систему, як робиться в усьому світі.

Однак 24 лютого, щойно почалося повномасштабне російське вторгнення, він знову взяв до рук зброю і вирушив захищати Україну. Біжан брав участь у боях за визволення Київської області, після чого бійців відправили на Харківщину, де він і загинув.

"Поки на наукових конференціях чи відкритих лекціях усі дискутували в краватках та піджаках, ти сидів у величезній аудиторії на гальорці у своєму розтягнутому військовому светрі, який дістався тобі ще з АТО, і не поступався за рівнем розумної розмови.

Поки наукові популяризатори з академічними виразами облич розповідали цивільним про свої досягнення, ти на демонстраціях корчив такі гримаси і вживав такі інтонації, що всі діти навколо неодмінно намагалися послухати твої розповіді про те, як з дослідницької метою тонко нашаткувати мізки.

Якби мені було 9 і я потрапив до тебе на лекцію, я теж пішов би в фізіологи, а не в фізики. Ти був крутим вченим. Одним із найкращих популяризаторів науки в країні. І ти був справжнім воїном", – написав його друг, учений Антон Сененко.