У Кропивницькому мама зниклого безвісти захисника пише картини [ Редагувати ]
Порятунок - у мистецтві. У Кропивницькому мама зниклого безвісти захисника створила низку картин. Творчість допомагає жінці переносити впродовж років невідомість і не втрачати віри. Вона сподівається, що її син живий і таки знайдеться десь в полоні. Як мистецтво підтримує рідних захисників у надскладні часи - у нашому сюжеті.
Анжела Непочатова, мама зниклого безвісти захисника:
Ця картина і улюблена, і найдорожча для мене, бо я її намалювала саме на день народження дитини, коли йому виповнилось 22 роки, він у мене народився взимку, коли був дуже-дуже сильний сніг, він в мене любить сніг.
Зв'язок із сином Олегом - Анжела втратила навесні 22-го. Відтоді жодної інформації.
Анжела Непочатова, мама зниклого безвісти захисника:
Мій син пішов служити ще до повномасштабного вторгнення, вересень 21 року. І зустріли вже перебуваючи на ротації на Донеччині, в кінці березня 22 року, хлопці були на Харківщині, де він і зник.
Поки тривають пошуки, жінка знайшла розраду в малюванні. Природа та квіти - головні теми робіт Анжели. Її чотирнадцять картин виставили у місцевій бібліотеці.
Анжела Непочатова, мама зниклого безвісти захисника:
Це для мене особисто терапія, відволікає від поганих думок, по-перше, ти зосереджений на самій роботі, те, що тебе турбує, гнітить. Люблю природу, люблю квіти, ну, звісно, далі навчитись малювати портрети, людей, тварин, мені дуже подобаються коні.
Малювати та розвиватись у творчості - порадив психолог. У такий спосіб жінка віднайшла сили.
Андрій Фоменко, психолог:
Цей момент, коли людина готова здатися, занепадає вірою, ми маємо підтримати, дати якісь щаблі, щоб вона могла рухатися далі. Це ще один щабель презентувати своє мистецтво на люди, своє прагнення, свої відчуття, продемонструвати їх іншим і дати підтримку, можливо, тим людям, які сьогодні шукають ресурси.
Свої картини Анжела також виставляє на благодійному розпродажу. Кошти спрямовує на допомогу ЗСУ.
Анжела Непочатова, мама зниклого безвісти захисника:
Бажання одне велике, щоб наші рідні повернулися додому, щоб скінчилась ця війна, щоб ми могли будувати вільну, незалежну Україну і хочеться, щоб всі, хто зараз чекають, змогли дійсно обняти своїх рідних і сказати, як вони їх дуже сильно люблять.
