Ожидів через три роки після трагедії [ Редагувати ]

10 жовтня комісія експертів, що оцінювала стан довкілля поблизу місця фосфорної аварії на Львівщині, мала оприлюднити свої висновки. З 16 липня минуло три місяці, але люди досі бояться пити воду з криниці та їсти городину. Вона цього року як ніколи вродила. З Ожидова повернулася наша знімальна група.

У той день фермер Євген Гудима збирав у полі врожай. Каже, що бачив, як фосфорна хмара пройшла просто над ним. Думав, горить ліс, тому з поля йти не поспішав. А згодом на тілі почали з'являтися плями.

Євген Гудима, фермер: "Ось такі пятна почали. Я зразу не придав уваги тому, думав, що то, ну всяко буває, думав може де вдарився чи що".

Медики Львівської лікарні, де чоловік пролежав 10 днів, сказали, що хворобу спровокувало хімічне отруєння. Зараз фермер почувається краще, плями сходять. Та болить голова за врожай. Вродило рясно, але що з ним робити.

Євген Гудима, фермер: "І все приїжджали сюди, скупляли, розумієте - з півдня, зі сходу. А зараз ніхто не їде. Її немає де дівати".

- Здавали на аналізи?
- Кому? Не скажуть.

До з'ясування можливих наслідків загорання фосфору із села евакуювали дітей. Хтось говорив - то бомба вибухнула, інші казали, те що сталося - гірше за бомбу, пригадує 10ти річний Святослав. Про те, як їхав із села згадує ледь не плачучи.

- Я дуже переживав за свого собаку і котика. - Ну і як собака й котик?
- Живі, здорові.

На сусідній вулиці у дворі місцевого художника Богдана Нестора після аварії осліп пес:

- Ну, Шарику, бідний ти мій. Ну сліпий чисто, он бачите. Шарику, Шарику. О, дивіться, дивіться, бачите, він не бачить той хліб.

Богдан Нестор, художник: "Як ми виїздили, то я його відпустив, щоб він не помер з голоду. І він тут десь бігав, розумієте. Як ми приїхали, то я помітив, що не добачає собака і помалу десь протягом двох тижнів він осліп зовсім".

Про фосфорну аварію в родині художника нагадують і плями на обличчі його дружини, вчительки пані Наталі. Жінка діабетик, тому після інциденту почувається гірше.

Наталія Нестор, вчителька: "Потім в мене почали висипати так як водянки. Ось тут у мене на лобі ще збереглися. От тут червоні плямочки на лобі є і в голові. Я не знаю, наскільки це від фосфорної аварії чи ні, але взагалі у мене шкіра завжди чиста. Але як воно буде далі ми не знаємо".

Хотілося б знати, чи чисті вода і грунт в селі, каже жінка. Нещодавно спеціалісти з лабораторій брали проби на експертизу, але результату ніхто так і не сказав. А в повітрі мабуть таки щось є, припускає Богдан Нестор. Каже, по собі відчуває.

Богдан Нестор, художник: "І пече, і першить в горлі, розумієте, і дере, і бувають такі дні, що повіки печуть дуже в очах. А бувають такі дні, що нормально. О! А яблука які великі, дивіться-но. Гляньте он. Назбирайте собі, якщо хочете, якщо не боїтеся. Яблука, падають, облітають і ми не знаємо що з ними робити, чи можна їх їсти чи не можна їх їсти".

Люди в Ожидові картоплю вже викопали, городину позбирали, кажуть, доки до дощів. А Василь Борщ ще їздить на поле, навідується до кукурудзи. Кличе нас - показати, яка вродила. А доки їдемо, розказує, що у горлі часом дере, так він його содою полоще. А відразу після аварії, як і всі в селі, для профілактики пив активоване вугілля і ентеросгель - це препарати-сорбенти. Тепер думає, що воно далі буде. Бо, як сам каже, в природі нічого безслідно не зникає.

Василь Борщ, фермер: "Он яка виросла кукурудза, ніхто не знав що вона така висока буде і зелена. Ми не знаємо, як і звідки то все подіяло, чи то аварія, чи то так просто вона, такий сорт може. Хто його знає. Що буду казати дальше. То все природа, ми не знаємо, чи то, чи то".

За кукурудзою, в кінці поля, саме та частина залізниці, де перекинулися вагони з фосфором. Бригадир тієї колії Ярослав Гудима один із перших прибув на місце аварії. В Ожидові він постраждав чи не найбільше. Пригадує, що фосфор спалахував як бенгальські вогні.

Ярослав Гудима, бригадир ділянки залізниці с. Ожидів: "Ті всі бенгальські вогні пішли на мене. І почалася рвота, я вже присів, тоді той казах до мене біжить і кричить - упаді, дурак, это фосфор".

Чоловік 5 днів пролежав у реанімації. Майже два місяці не міг говорити, втратив голос.

- Зараз як почуваєтеся?
- То як вам сказати
- Розказуй так, як є (дружина)

Оксана Гудима, дружина Ярослава: "Зранку встає, головні болі має, щоби зранку поснідати, він не снідає, йде так, поблює, туда от. Ну сили немає, потіє дуже. Щоби щось зробити дома по господарству, він нічого не може. На сонце навіть не виходе, бо йому погано робиться. А рекомендації, що там ну що пити, чи як себе поводити ніхто нічого нам".

Тепер сорокарічний чоловік окрім медалі почесного працівника залізниці не має ані сил, ані здоров'я. Діти й дружина плачуть - не знають як допомогти, та й вся домашня робота тепер на них.

А на тому місці в Ожидові, де палали 300 тонн фосфору, пробилася молода трава. На диво вчених, які приїздили сюди, каже голова ожидівської сільради Олександра Шах.

Олександра Шах, голова Ожидівської сільради: "Десь до 5 років, частина дерев, які знаходяться дуже близько, швидше за все загинуть. Cказати нам про те, наскільки небезпечна ця територія і в якому радіусі - на сьогоднішній день ми не почули цієї інформації. Щодо здоров'я людей, їхнього стану, подібні прогнози хтось десь висловлював. .Таких довготермінових практично ні.

На місці аварії вже майже нічого не нагадує про катастрофу 16 липня. Але люди і далі живуть в страху, не знаючи, яку воду п'ють і що родить їм їхня земля. А державним експертизам просто не вірять.