Діти вигнали названу матір з дому [ Редагувати ]

Поки жінка була у лікарні - діти виписали її з хати. Добувати віку пенсіонерці ніде. Жінка судиться з нащадками, не знаючи чи доживе до кінця суду. Як захистити себе і власне майно - дізнавалася "Чергова камера".

Ця жінку діти не пускають у власний будинок. Після смерті чоловіка син і дочка відмовилися від неї. І вигнали з хати.

Галина Маритиненко, постраждала: "Я ж не думала ні за що, я думала - доживу до смерті тут. Куди ж мені вже стільки год, тридцять сім год, це ж не 30 днів!"

У сльозах Галина Мартиненко тепер весь час. Півроку тому вона зламала ногу. Тоді ж чоловікові діти і вирішили вигнати її з хати.

Галина Маритиненко, постраждала: "Я їх годувала, я їх ростила, а в голові інше пішло, у больниці лежу з бабами балакаю, а вони кажуть: так вони тебе і в хату не пустять".

Микола, названий син постраждалої: "Ми зовсім чужі люди, вона ніде не приписана, вона нікому не потрібна".

Микола - названий син Галини Мартиненко - про свій вчинок говорить неохоче. З хати нікого не виганяли, а стара сама винна - претендує на те, що їй не належить.

Микола, названий син постраждалої: "А що сказали, що ми вигнали когось з дому, це все вбрехня, зробили ремонт, щоб вона жила тут, захотіла пів хати, і продати. Якщо вона так вирішила, то, хлопці, ніяких розмов не буде".

Чоловік говорить - бабця просто діда доглядала, ні про який шлюб не йшлося.

Микола, названий син постраждалої: "Так вона тут не жила, так. Вона доглядала батька, він пенсіонер, нас двоє дітей, поруч живемо, по відрядженням їздимо, нас практично немає. Вона доглядала батька, за це отрмувала гроші".

Галина Маритиненко, постраждала: "А в школу батько хоч раз водив??? Чи на зібрання хоч раз пішов? Хто в школу з вами ходив? Баба!"
 
Офіційно у шлюбі Галина з чоловіком не були. Тепер жінка доводить у суді - жили разом, а все нажите - спільна власність. Як цей будинок, який Галина будувала разом з чоловіком.

Всі судові тяжби взяв на себе зять. Пять місяців судових засідань і кілограми паперів. Ключ від хати у бабці забрали просто у лікарні.

Леонід Ільницький, зять постраждалої (читає): "...Досить у грубій формі з криками, шокуючи пацієнтів палати, почав казати матері, що не пустить її додому до неї на вулицю Святославську 17, щоб вона забиралася куди хоче, з будинку".

Щоб виграти справу, сім'я найняла адвоката. Але в успіх ніхто не вірить.

Леонід Ільницький, зять постраждалої: "С другой стороны, нет никаких гарантий, что это можно выиграть, законодательство двояко гласит об отношениях семьи, отношениях наследства, вообще как мужчины и женщины".

Галині Мартиненко залишається переглядати старі фотографії. Ось дітей разом ростили. Ось одружували. Проводжали в армію.

Діти клянуться - стара тільки прибирала за батьком. Але чомусь за звичкою називають її мамою.
 
Микола, названий син постраждалої: "Ми до них нічого не ліземо, це нашого батька хата, ви запитаєте у матері була хата на водогоні, однокімнатна квартира".

Але син переконаний - батько всерйоз цю жінку не сприймав.

Микола, названий син постраждалої: "Якщо б батько хотів її прописати, якщо хотів би розписався б, правда? Любив би, що було б ? були б діти".

Цими іграшками не будуть гратися діти. А будинок ще довго не буде затишним. Подружжя розлучається і продає цей будинок.

Валерія Хватова, адвокат обібраної дружини: "Этот дом на сегодняшний день является зерном раздора, в прошлом супругами, которые прожили в законном браке, этот дом они делят, делят в силу того что, 50 % приобретенного в браке принадлежит каждому из супругов. При этом вся стоимость дома , это вернее дом куплен на деньги жены".

Чоловік згоден розлучитися. Якщо дружина сплатить половину від вартості будинку. Цієї тяганини можна уникнути. Підписати шлюбний договір.
Валерія Хватова, адвокат обібраної дружини: "Если бы моя клиентка заключила брачный договор, в случае развода, что каждый получит ту часть имущества, она будет соотвествовать той доле, который внес каждый в семейное имущество, то этого бы не произошло".

Рієлтор Володимир Вінокур сам одружив сина тільки після того, як підписали шлюбний договір.

Володимир Вінокур, ріелтор: "Когда мой старший сын 5 лет назад вступал в брак, то я написал для него брачный договор, и  его будущая жена подписала его совершенно спокойно".

Документ про попередній розділ майна рієлтор радить укладати особливо у тих випадках, коли купують його за гроші одного з подружжя.

Володимир Вінокур, ріелтор: "Нужно быть готовым к таким вещам, как смерти или развода, и понимать, что это ни есть недоверие к парнеру, это не есть недоверие одного супруга к другому,  это есть цивилизованное отношение к себе".

Свого втратити не хоче і Олександр Ксендзюк. Кровно зароблені гроші вклав у квартиру. Але дружина не претендуватиме на ці квадратні метри. Шлюбний договір подружжя підписало полюбовно.

Шлюбний договір теж не є юридичною гарантією мирного розлучення. Документ можна оскаржити у суді. 

Олександра Павленко, юрист, радник з шлюбного договору: "Как любой договор, он может быть признан в судебном порядке недействительным, может быть расторгнут, он может притерпевать совершенно разные варианты".

У сімдесяті роки Галина Мартиненко навіть подумати не могла про шлюбний договір. Сьогоднішні молодята - прагматичніші.