Успенський монастир [ Редагувати ]

Мабуть, нинi вже не має значення, хто прийшов сюди першим. Вiн просто доторкнувся до каменя i сказав: "Ось моя земля. Я тут хазяїн!" А дзвiнка луна понесла його слова гiрськими ущелинами, темними печерами, i далi - рiвниною аж до синього моря. Скiльки часу минуло вiдтодi, годi й злiчити.

Те, що ви бачили, сталося влiтку двi тисячi першого в околицях Бахчисараю. Поряд, на горi - славнозвiсний печерний монастир - Свято-Успенський. Як з'ясувалося, його землi i стали причиною iнциденту. А ченцi назвали це нападом - нападом на православну святиню.

Ігор, послушник Свято-Успенського монастиря: "Есть дорога совместного пользования - ее никто не закрывал, и которой они могли бы смело воспользоваться. Хотите - пройдите по одному, хотите - манифестацией - пройдите туда, поклонитесь своим святыням - никто вам не воспрещает. Нет, они хотели пройти именно нижней территорией, которая официально отдана монастырю. Почему мы и перекрыли ту дорогу нижнюю. Ну, это наша земля - нет, верните нам эту землю, мы будем тут ходить, поклоняться нашим могилам".

Два роки тому Меджлiс кримськотатарського народу звернувся до уряду Криму з вимогою скасувати державний акт про видiлення землi Свято-Успенському монастирю в Бахчисараї. Мовляв, приймаючи таке рiшення, кримська влада не взяла до уваги деякi обставини. Адже ранiше ця земля належала найстарiшому в Європi мусульманському навчальному закладу - Зинджирли-Медресе, що розташований поруч. Пiсля передачi спiрної територiї монастирю, власне, i виник конфлiкт мiж православною та мусульманською громадами. Протистояння, на жаль, переросло у сутички.

Рустем Чийгоз, заступник голови Бахчисарайського району: "Одно правонарушение влечет за собой другое. И это становится причинно-следственным рядом. Изначально Успенскому монастырю был незаконно выдан госакт пользования довольно серьезной частью земли, где-то 46 га. А часть этой земли являлась собственностью Бахчисарайского заповедника. Там много культурных археологических слоев, а так как наше государство не имеет возможности вести археологические раскопки - это необходимо было сохранить".

Кажуть, за ханських часiв разом з релiгiйним вченням у стiнах Зинджирли-Медресе викладали астрономiю i навiть анатомiю. Можливо, завдяки цьому i уживалися тут протилежнi свiти - два релiгiйнi титани - iслам та християнство.

Вiдомо, що кримськi татари шанували iкону Пресвятої Богородицi, яка зберiгалася в монастирi. А скит називали "Мерьєм-Анай", - у перекладi "Матiнка Марiя". Сам кримський хан Ачи-Гирей прохав її про допомогу та вiддавав всiлякi почестi, повертаючись iз перемогою.

Заснований наприкiнцi восьмого столiття вiзантiйськими греками, витесаний у скелях, Свято-Успенський чоловiчий монастир називають кримським Афоном. Вiн пережив епоху кримських ханiв, реставрацiю тисяча вiсiмсот п'ятдесятого року i зруйнування тисяча дев'ятсот двадцять першого.

I ось одинадцять рокiв тому почалАсь новiтня iсторiя обителi, її третє народження. Храми та печернi келiї, наскельнi фрески, барельєфи та мозаїки - усе вiдновлювали вручну. Роботи тривають ще й нинi - на верхньому та нижньому ярусах монастиря. Проте у Меджлiсi вимагають - нижнього ярусу не чiпати, бо це спiрна територiя, i її долю ще треба вирiшити.

А серед слов'янського населення Бахчисарайський монастир дiстав ще одну назву. Сьогоднi про нього кажуть не iнакше, як про форпост православ'я. Мовляв, ченцi у скелях тримають оборону - i все це вельми схоже на правду.

Ігор, послушник Свято-Успенського монастиря: "К сожалению, приходится действовать такими мерами, хотя это не в нашем духе. Вот посмотрите на этот фонтан - он закрыт пленкой. Он целый год такой стоит. В прошлом - стоял открытый, но наши любимые туристы умудряются туда залезть, даже на самый верх - сфотографироваться с ангелом. То есть возле каждого объекта залазят на парапеты, вытоптали все цветы, обрывают все, что здесь растет, курят, пьют пиво, то есть на каждом буквально квадратном метре нужно ставить по монаху, послушнику - откуда нам столько людей набраться? Поэтому мы просто перевозбуждены, естественно".

Тут, на межi православної територiї, стоїть кам'яний хрест. Та охорона ця - умовна. Пройти дорогою може кожен - i християнин, i iновiрець, i безбожник. Бо тут пролягає туристичний маршрут - стежина, що веде через монастир до печерного мiста Чуфут-Кале.

За монастирським статутом, тут не можна фотографувати та голосно розмовляти, а курцям слiд утримуватись вiд палiння. Та для багатьох вiдвiдувачiв цi правила - лише формальнiсть. I не дивина - адже бiльшiсть сприймає цю мiсцину як суто екскурсiйний об'єкт.

Якщо зiйти на горiшнiй майданчик монастиря - можна побачити протилежний бiк ущелини - мис Бурунчак. Цi скелi чимось нагадують казкового дракона. Саме там розташоване унiкальне печерне мiсто Чуфут-Кале. I саме з ним тепер пов'язують черговий скандал у Бахчисараї.

Євген Петров, директор Бахчисарайського iсторiко-культурного заповідника: "Лет 10-15 назад мы рассматривали такую возможность организации специального подъема для людей с ограниченными физическими возможностями, рассматривался вариант, правда, мы тогда не мыслили канатную дорогу - думали фуникулер".

Iдея створити канатну дорогу на Чуфут-Кале виникла не так давно, а галасу наробила вже багато - наприклад, пересварила мiж собою купу людей: бiзнесменiв, полiтикiв, чиновникiв, i простих городян. А що, коли тут просто чекали на таку нагоду?

Втручання цивiлiзацiї - тобто будiвництво "канатки", та слiдом - розвиток супутньої iнфраструктури у виглядi розвинутої поруч сетi кафе i торгiвлi сувенiрами, скорiше за все призведе до загибелi Кале. Такої думки дотримуються караї - кримськi караїми. Чому саме йдеться про загибель мiста? Отут вже починаються рiзнi пояснення - до того ж - не завжди зрозумілі.

Головний аргумент опонентiв - заповiдний статус цiєї територiї. За релiгiйними канонами караїмiв, мис Бурунчак має особливе сакральне значення. Недарма ж у минулому його нiколи не забудовували - навiть землю не обробляли. I сама думка, що через нього можна легко дiстатися в мiсто-фортецю - як передбачає проект канатної дороги - для караїмiв нестерпна й образлива.

Ганна Полка-Нова, представник караїмської общини: "Вплоть до пикетов, вплоть до митингов протеста. Потому что для нас это вопрос первостепенной важности. Для нас этот город играет решающее значение в самосознании, в жизни народа. Мы на территории этого города регулярно встречаемся, проводим все караимские праздники, международные все встречи там, именно на Бурунчаке"

Територiя Чуфут-Кале нинi вкрита руїнами. А якихось двiстi рокiв тому тут вирувало життя. На плато, з трьох бокiв оточеному прямовисними скелями заввишки по пiвсотнi метрiв - стояло понад п'ятсот садиб, i жили тут три з половиною тисячi людей. То були часи розквіту найвiдомiшого печерного мiста Криму.

Початок могутностi Кале пов'язують з утворенням кримського ханства, а кiнець iсторiї мiста-твердинi вiдносять до середини дев'ятнадцятого столiття, коли останнi караїмськi родини зiйшли з гiр, щоб розпочати нове життя у долинi.

Земля в Бахчисараї - на вагу золота, коли не дорожча. I не стiльки сама земля, скiльки "скарби", що в нiй зберiгаються: унiкальний спадок народiв, якi в рiзнi часи населяли пiвострiв. Кто володiє землею - володiє iнформацiєю, а вiдтак - i доказами. Доказами своєї правоти.

Володимир Локанов, бахчисарайський підприємець: "Ну, тут происходит столкновение бизнеса - денежные и финансовые потоки сейчас идут в одном направлении. Они не в городскую казну идут, они проходят мимо городской казны - налоги не поступают в городскую казну, людям работать фактически - определенный круг может, а другие предприниматели не могут работать. У нас на этой почве идут конфронтации между татарами и русскими, а чтобы поделить - я думаю, что канатная дорога, она разрешит все проблемы. Третейский судья - я не хочу на себя такую роль брать. Я, допустим, хочу, чтобы все хорошо и всем можно было. Допустим, церковь, она сплачивает народ, в церковь раньше ходили для того, чтобы общаться, в свободное от работы время. Тут, в церкви вы посмотрите, если встречаются - то скандальные всегда вопросы и виной всему этому - Силуан, настоятель этого монастыря".

Позицiя бiзнесмена - iнiцiатора створення канатної дороги на Чуфут-Кале - почасти пояснює, чому так лихоманить останнiм часом цю кримську провiнцiю. Але ж Бахчисарай - колишня столиця кримського ханства, i нiколи вiн не стане таким собi заштатним мiстечком.

Грошi - ось що зазвичай вирiшує такi справи. Щоправда, цi вливання рiзко мiняють уже усталений життєвий устрiй.

А свiй проект бахчисарайськi пiдприємцi вважають вершиною досконалостi. Протяжнiсть майбутньої "канатки" - не бiльше кiлометра. Висота над землею - вiд шiстдесяти до ста тринадцяти метрiв. Тож мова йде про закритi кабiнки, розрахованi на 10 осiб. Цiни на проїзд мають бути помiрними - на цьому особливо наполягають бiзнесмени. Аби канатна дорога була доступною i для пенсiонерiв, i для студентiв.

Австрiйцi, з якими уклали угоду на будiвництво, зобов'язалися урухомити канатку через пiвроку пiсля початку робiт. Щоправда, поки що до Бахчисараю вiд фiрми нiхто не приїжджав. А кримським замовникам бракує головних документiв. зокрема - права на вiдведення землi.

Євген Цап, бахчисарайський підприємець: "В основном, дело застопорилось, и на это есть документальное подтверждение, дело застопорилось из-за мнения Госслужбы по охране культурного наследия, согласно которому эта канатная дорога послужит препятствием для внесения Бахчисарайского ханского дворца в предварительный список ЮНЕСКО".

Змiна iсторичного ландшафту - такий головний аргумент "проти" будiвництва об'єкту. А iдеологи "канатки" запевняють - жодної супутньої iнфраструктури типу кав'ярень чи торгових пунктiв бiля термiналiв не буде. Та не треба бути провидцем, щоб стверджувати протилежне - це вже реалiї сьогодення.

Якщо будiвництво дозволять - жвавий маршрут просто змiнить адресу. Тепер до фортечного мiста можна буде потрапити i в обхiд Успенського монастиря. З туристичної стежки переїдуть i торгiвцi сувенiрами.

Євген Петров, директор Бахчисарайського iсторiко-культурного заповідника: "То есть я понимаю, что имеют в виду караимы, когда они возражают против канатной дороги в том виде, в котором она была предъявлена, я понимаю, что вызывает гнев и недоумение у Свято-Успенского монастыря. Сама идея возможна, хотя, безусловно, в контексте с очень печальным состоянием города Бахчисарая в целом, по части инфраструктуры, я думаю, что на самом деле, идея преждевременная".

Та бахчисарайськi пiдприємцi відступатись не збираються. Навпаки - хочуть фiнансувати розкопки в місцях майбутнього будівництва - аби уникнути претензiй з боку археологiв. I з місцевою владою ладні всіляко спiвпрацювати. От тiльки задовольнити представникiв усiх релiгiйних конфесiй - не в змозi.

Євген Петров, директор Бахчисарайського iсторiко-культурного заповідника: "Этот памятник - он национальное достояние всех людей и говорить о том, что это принадлежит мне или мне - фактически нести действительно раздор между людьми. Заставить нас делить памятники между собой и как раз получается, что в центре всех этих разборок наша фирма со своим этим проектом. Я вам покажу документы реальные, где нам предлагают согласовывать с конфессиями, что незаконно. А если одна конфессия "за", другая - "против", как этот вопрос будет решаться. Брать и - стенка на стенку, или как?"

Плин часу - як плин води з оцих глиняних начинь - розмiрений i невпинний. I прискорити його чи спинити нiхто, на щастя, не може. Такою ця земля стала задовго до нас. Хотiлося, аби такою її побачили i нашi дiти.