Джордж Буш вдруге вступив на посаду президента США [ Редагувати ]
I знову про iнавгурацiю. Щоправда, тепер - американську. У Сполучених Штатах урочисту церемонiю проводили вже у 55-те. А давно усталенi традицiї дозволяють простежити, як змiнювались вiдносини мiж президентом та людьми, що його обрали. Досi iнавгурацiйна промова кожного новообраного президента США ставала своєрiдним манiфестом. Утiм, Джордж Буш-молодший, схоже, вирiшив вiдiйти вiд давньої традицiї.
Такої помпезної iнавгурацiї Америка ще не знала. На церемонiю пiшло понад сорок мiльйонiв доларiв, i, треба сказати, - не дарма. Тут було все: i парад, що тривав кiлька годин, i феєрверк, i дев'ять розкiшних балiв. Десятки тисяч людей були мобiлiзованi - хто для охорони, хто для участi в святкових урочистостях. Тисячi натомiсть лишилися поза огорожами, барикадами й кордонами, i не змогли роздiлити з президентом радостi з приводу початку його другого термiну. Нiхто тепер тут не згадує Томаса Джеферсона, який особисто тиснув руку кожному, хто прийшов на його iнавгурацiю. Вiд тих часiв незмiнним залишився хiба що текст президентської присяги, що цiлих 200 рокiв є невід'ємною частиною Конституцiї США. Але так уже склалося, мабуть, ще вiд Рональда Рейгана, що з кожною новою iнавгурацiєю урочистостi ставали дедалi помезнiшими, набираючи просто таки голлівудського розмаху, i що масштабнiшими вони були, то бiльше вiддаляли чергового лiдера вiд народу. Втiм, нинiшнього обранця Америки це, схоже, мало турбувало - судячи з усього, Джордж Буш вiдверто насолоджувався цим "святом свободи".
В Америці вже давно помiтили, яка iнавгурацiя, таким будуть i наступнi чотири роки правління нового президента.
Перша інавгурація Буша чимось нагадувала цю - правда, тодi вiдбувся кількагодинний гала-концерт, а нинi у центрi Вашингтона хотiли провести авiацiйне шоу на честь вiйськових, що служать в Iраку та Афганiстанi, та негода завадила. I все ж, вiд Буша чекали чогось новенького. Примiром, програми, яка врештi згуртує нацiю. Проте сподiвання були марними. Америка навiть в день iнавгурацiї лишилася розколотою навпiл. А Джордж Буш, на диво, про це й слова не сказав. Вiн не згадав нi про Iрак, нi про тероризм, i взагалi, мало говорив про те, що непокоїть нинi американцiв. Натомiсть - здивував усiх новою амбiцiйною доктриною поширення свободи в цiлiм свiтi.
Джордж Буш, президент США: "Полiтика Сполучених Штатiв полягає у пiдтримцi демократичного руху кожної нацiї, кожної культури, що у пiдсумку мусить привести до знищення тиранiї на всiй Землi. Ця велика мета означає напружену роботу кiлькох поколiнь, i складнiсть завдання - не виправдання, аби вiдмовлятись вiд нього".
Це - теж традицiя, i в iсторiї не раз бувало, що президент, якого переобирають на другий термiн, ставив перед собою складнi i майже нездiйсненнi завдання. Буш не став винятком. Виголошуючи свою промову, вiн, мабуть, переймався не тим, що подумають спiвгромадяни i що завтра говоритимуть журналiсти, а тим, що напишуть про нього в американській iсторiї, до якої його iм'я напевно потрапить. Та американцi - хоч i були розчарованi - все ж не образились на президента. I тут, мабуть, криється ще одна американська таємниця. Буш як нiхто iнший усвiдомлює притаманний цiй нацiї iдеалiзм. В iнавгурацiйнiй промовi вiн так i сказав: американцям треба iдеалiзму та мужностi, щоб довершити справу торжества свободи як у себе вдома, так i у свiтi. Проте, бушiвська доктрина поширення свободи є вiдходом вiд того, що вiн говорив рiвно чотири роки тому.
Джордж Буш, президент США, 20.01.2001: "Вiра Америки в свободу i демократiю була, як скеля у морi. Тепер вона розсiялалася вiтром, як зерна, i вкоренилася у багатьох народiв. Ми пов'язанi iдеями, якi ведуть нас далi, пiдносять нас над нашими iнтересами i вчать нас того, що означає бути громадянином. Якщо наша країна не проводитиме iдею свободи - її нiхто не проводитиме".
Дивно, але чотирьох рокiв Бушевi не вистачило, щоб згладити суперечності всерединi країни. Мабуть, саме тому Буш про них так нiчого й не сказав. I це розчарувало американцiв - адже, як правило, кожен президент у своїй інавгураційній промовi прагне вiддзеркалити той стан речей, який склався в державi, у вiдносинах лiдера з народом. Нi, вiн не вiдмовився вiд передвиборчих обiцянок знизити податки, реформувати систему соцiального захисту, але попри все це Джордж Буш розпочинає свiй другий термiн, не заручившись пiдтримкою бiльшостi людей. I це його, схоже, не надто хвилює.
Вашингтон вiдходить вiд святкувань iнаугурацiї, якi тривали на минулому тижднi. Житття повертаєтья до звичного ритму.
Протягом другого термiну правлiння Джорджа Буша, вочевидь, мало що змiниться, i це, як тут кажуть, закономiрнiсть - зважаючи на характер цього лiдера, на склад його команди, яка пiсля виборiв дещо оновилася, проте посилилась тiльки на, так би мовити, зовнішньополітичному фронтi, певно, для виконання нових амбіційних завдань президента. Що ж до внутрiшньої полiтики, то ближчi роки не обiцяють Бушевi спокiйного життя. Та, швидше за все, iдеалiстичнi доктрини Буша так залишаться не бiльш нiж лункими фразами в морозному повiтрi. Його переконання й задуми зазвичай щирi, проте першi, на жаль, безплiднi, а другi - нездiйсненнi.
