Жінки Пакистану борються за право керувати машинами [ Редагувати ]

Пакистанські жінки виборюють право на рівні з чоловіками водити машину. Які успіхи у представниць прекрасної статі в країні, де водій - суто чоловіча професія? Дізнаєтесь у наступному сюжеті. 

Вантажівки - невід'ємна складова запруджених пакистанських шосе. Але оце великогабаритне авто помітно відрізняється від інших. За його кермом жінка. Шамім Ахтер - певне, єдиний водій жіночої статі на весь Пакистан.

Після того, як її з п'ятьма дітьми покинув чоловік, вона кілька років перебивалася випадковими підробітками. За цей час навчилася водити й згодом відкрила власну водійську школу. Проте на оплату рахунків грошей бракувало. Тож вирішила сама сісти за кермо.

"Попри те, що мого заробітку не вистачає на покриття всіх витрат, не можна сидіти, склавши руки. Заробити 7 тисяч рупій замість потрібних 10 - все ж ліпше, ніж нічого", - переконана водій вантажівки Шамім Ахтер.

Жінка за кермом у Пакистані - неабияка рідкість. Утім, не виняток. Є й інші відважні водійки, що своєю сміливістю руйнують соціальні бар’єри. Тайяба Тарік щодня їздить 25 кілометрів до індійського кордону, де вона працює на митниці. Неблизький шлях долає завдяки своєму безцінному мотоциклу.

"Водійство дає відчуття незалежності та відповідальності за себе. Особливо дівчатам. Вони перестають бути залежними від когось. Більше не просять братів чи батьків підкинути їх кудись", - пояснює водій мотоцикла Тайяба Тарік.

Дорога дарує не лише відчуття незалежності, але й таїть у собі небезпеку. Жінки, байдуже на якому транспортному засобі, часто потерпають від негативного поводження чи образ. Особливо у великих містах, як тут, у Лахорі. Але місцева водійка Зар Аслам цю проблему вирішила просто: працює рикшою лише для жінок.

"Ми намагаємося допомогти жінкам самим заробляти за допомогою таких перевезень. Щоб вони були і водіями, і власницями візків, і ні на кого не працювали", - каже президент пакистанської неурядової фундації захисту довкілля Зар Аслам.

"Ми заслуговуємо на право пересуватися з гідністю - чи то пішки по вулиці, чи за кермом, чи в громадському транспорті", - впевнена представниця проекту "Рожеві рикші" Надя Джаміль.

Згідно з даними Міжнародної організації праці, три чверті пакистанок не працюють через неспроможність самостійно та безпечно користуватися транспортом. Але такі проекти й поодинокі жінки-водії хоч і поволі, але упевнено долають закоренілі табу й виборюють своє право вільно рухатися дорогами.