Хто рятуватиме від туберкульозу? [ Редагувати ]
Вiдтодi, як 1995-го зареєстрували епідемію туберкульозу, ситуація з цим захворюванням ставала з кожним роком тривожнішою. В Україні є хворі на всі форми туберкульозу, і їх кількість - за офіційними даними - майже 1 хворий на 50 здорових. І хоча такі дані зареєстровано ще в декількох країнах світу, в Україні туберкульоз призводить до найбільшої кількості смертельних випадків від інфекційних захворювань.
Тетяна Олександрiна, начальник управлiння органiзацiї лiкування соцiально небезпечних хвороб: "Я могу привести в пример Литву. Там уровень заболеваемости такой же как и у нас, но уровень смертности в три раза меньше. У них нет санаториев, но у них есть контроль".
Справді, в Литві немає профільних протитуберкульозних санаторіїв: у спадок від СРСР вони не дісталися. Проте в Україні такі оздоровниці ще залишИлися, хоча їм дедалі сутужніше.
Головний лiкар дитячого протитуберкульозного санаторiю, Боярка: "Наш санаторий очень хорош и находится в нормальном месте, но нам надо такое финансирование, чтобы довести его до ума... Сейчас - то крыша течет, то канализация... Финансируемся по защищенным статьям. А на краску уже думаешь, как выпросить".
Дивна річ. Головний лікар санаторію не соромиться розказати всю правду про свій заклад. Здається, він і не намагається змовчати про ті негаразди, які щоразу приховують від поважних комісій.
Головний лiкар дитячого протитуберкульозного санаторiю, Боярка: "Пишешь докладные постоянно, но думаю, что не у нас одних эта проблема".
А ось у Міністерстві охорони здоров'я вважають інакше.
Микола Полiщук, мiнiстр охорони здоров'я України: "МОЗ должно разрабатывать политику. А тут - бесхозяйственность руководителя. Недалеко от Киева и не найти применение оздоровлению детей. Я побывал в Крыму - во всех санаториях Минздрава - был в Феодосии и в Евпатории. В Евпатории санаторий целый год работает со 100% загрузкой".
Цікаво, чи знає міністр охорони здоров'я про те, що такі заклади, як, наприклад, боярський санаторій для дітей, хворих на туберкульоз, є державною установою. До того ж практично єдиною у всьому київському регіоні. А якщо ця установа державна, то лікувати вона може тільки за бюджетні кошти.
З діалогу з головним лiкарем дитячого протитуберкульозного санаторiю, Боярка:
- Годовой бюджет наш - миллион триста вместе с зарплатой. А надо миллионов пять, чтобы все службы работали.
- Можете ли вы сказать, что государство заботится о вас?
- Конечно, оно же выделяет бесплатные путевки. А крыша протекает... И канализация течет. Посуду мы старую поменять не можем.
Ось доводиться - як чітко висловився головний лікар санаторію - замість лікувати випрошувати подарунки від багатіїв. Тобто від тих, кого туберкульоз обходить стороною, адже це хвороба злиденних.
Головний лiкар дитячого протитуберкульозного санаторiю, Боярка: "Приходится побираться на фармзаводах. Ищем источники общения, пишем письма... А так, врачей не хватает... А вы говорите, что государство заботится. Но государство, может быть, и не знает, что надо обратить внимание на нас".
Микола Полiщук, мiнiстр охорони здоров'я України: "Мы пришли к власти, мы будем по-хозяйски распоряжаться тем, что есть у нас".
Попереднє міністерське керівництво, захопившись справою всебічної економії бюджетних коштів, - насамперед, руйнуючи все, що було можливо - майже вдвічі скоротило кількість санаторіїв, де оздоровлювали хворих на туберкульоз. Здається, не змінилося нічого й тепер. Бо, як кажуть у міністерстві, зараз потрібно лікувати, а не оздоровлювати.
Микола Полiщук, мiнiстр охорони здоров'я України: "Нигде в мире больные туберкулезом не лечатся в санаториях. Это произошло оттого, что большевики нуждались в лечении в санаториях. Тогда не было таких лекарств. Это был метод выбора. Мы это унаследовали, но не закрываем. Мы их обновляем и сберегаем".
Дивно якось виходить. Протитуберкульозні оздоровниці, за словами міністра, не закривають, а насправді їхня кількість з кожним роком стає меншою. Залишається сподіватися, що Микола Єфремович щось наплутав, не володіє повністю ситуацією.
Головний лiкар дитячого протитуберкульозного санаторiю, Боярка: "Я знаю, что у нас новый министр здравоохранения, я когда-то ассистировал его на заре своей работы в больнице скорой помощи. Что сказать Анатолию Ефремовичу? Пусть обратит внимание на финансирование нашего национального санатория. Мы целиком на финансировании Министерства здравоохранения".
Дивно, чи не так? Міністр запевняє, що санаторії не закриватимуть, а оздоровницю в Боярці вже майже закрили. Ось які жахи тут удень. А що вночі, коли через нестачу штатних працівників усю територію в 10 гектарів охороняє один старенький сторож. Додамо, що віднедавна тут відпочивають і лікуються діти віком не "до 14-ти".
Головний лiкар дитячого протитуберкульозного санаторiю, Боярка: "Когда дети у нас были до 14 лет, их можно было устеречь. А теперь у нас дети до 18 лет - с паспортами, полноправные граждане Украины. Им хочется еще и активно двигаться".
Не дивно, що серед дітлахів ми не знайшли нікого старше дванадцяти. Решта, ті хто доросліше, сховалися десь у лісі. Знову ж не дивно. Окрім того, що юнакам хочеться активно рухатися, їм після лікувальних процедур тут нічого робити - зі штатного розкладу вже давно викреслено посади педагогів-організаторів.
Головний лiкар дитячого протитуберкульозного санаторiю, Боярка: "На это количество детей у нас не хватает 117 штатных единиц".
Микола Полiщук, мiнiстр охорони здоров'я України: "Я не могу об этом сказать, потому что я не владею ситуацией. В Украине будут финансироваться не койко-место, а больной".
Зрозуміло, що фінансувати будуть хворих у лікарнях, а от як бути з тими, хто приходить до бюджетних санаторіїв, міністр, здається, ще не вирішив.
Микола Полiщук, мiнiстр охорони здоров'я України: "Нет, нет. Такого санатория нет. Когда-то он был на 450 коек. А теперь его сократили вдвое. Видимо, было невыгодно их содержать".
Тетяна Олександрiна, начальник управлiння органiзацiї лiкування соцiально небезпечних хвороб: "Я бы остановила свое внимание на местных санаториях. Учитывая, что около 70% больных - люди из незащищенных слоев населения и ехать в Крым, есть ли им смысл, я бы отдала приоритет местным санаториям. У нас есть такие санатории, которые достигают хороших результатов".
Проте, санаторії продовжують закривати, після чого будівлі стають нікому не потрібними.
Головний лiкар дитячого протитуберкульозного санаторiю, Боярка: "Хотели нам открыть - забрав вторую пустующую половину санатория - под лечение больных СПИДом. Актуально, но это определенный резонанс. У нас дети. А такую клинику надо открывать где-то отдельно. Хотя нам было бы на руку чисто в хозяйственном вопросе. Они бы нам подремонтировали коммуникации".
Потенційні покупці відмовляються від вкладання власних грошей у перепрофілювання колишніх туберкульозних санаторіїв, мовляв, за своїми стінами вони ще приховують страшну хворобу людства. і це є темою нашої наступної програми.
