Життя без минулого [ Редагувати ]

Усе радянське - під забороною. Литовський парламент цього тижня ухвалив закон, який прирівняв будь-яку радянську символіку до нацистської. Демонстрація обох відтепер - злочин. В одному списку опинилися фашистська свастика, зірка, серп і молот, нацистська і радянська військова форми. Не дозволений публічний показ портретів керівників гітлерівської Німеччини та функціонерів КПРС. Заборонений гімн Радянського Союзу.

Литовські політики кажуть, що це відповідь на 50 років окупації з боку СРСР. Офіційна Москва відреагувала: це зрада пам'яті солдат, які звільняли країни Балтії від нацистської окупації.

До речі, такі заборони вже діють в Угорщині, де суворо дотримуються закону. І в Латвії, де закон фактично не діє. Але заборонений плід, як відомо, солодкий. Противники нововведення в Литві вже заявили, що заборона на символи зробить їх тільки привабливішими.

Антонас, вільнюський інтелігент з діда-прадіда, колишній співробітник наукового інституту, сьогодні заробляє продажем радянської символіки. Звістку про заборону своєї справи він сприйняв у штики:

Антонас Мушкявичус, мешканець Вільнюса:

- А как они вообще будут работать, если они эти знаки запретили? Сейм даже в Литве? Ведь все мы кончили в советское время университеты. Вот я смотрел вчера свой диплом университета вильнюсского. На нем серп и молот. Значит, много мест будет свободных в Сейме нашем? Я публично скажу: никто из них не может работать в Сейме, если имеет диплом с этим знаком, если они его запретили!

У Сеймі, попри літо, робота кипить. Маленька жінка стрімко переміщується парламентськими коридорами. В одного з лідерів литовських консерваторів мало часу, але багато планів. Це вона ініціювала скандальний закон. І герб, і гімн, і серп заборонила випускниця радянської консерваторії:

Вілія Алякнайте-Абрамікене, депутат Сейму Литви:

- Да, там герб Советского Союза и диплом красненький, потому что я хорошо училась. Ну, я его держу с гордостью, потому что я заработала его. Это же документ! Ничего общего он с этим не имеет.

Вілія впевнена: фашизм і комунізм - близнята. І її батьківщина потребує захисту від їхніх символів. Щоправда, як саме захищатись на практиці, не дуже зрозуміло. Розтлумачити статтю про заборону демонстрування портретів керівників тоталітарних режимів не може навіть автор закону. Кого вважати вождями, крім Гітлера та Сталіна?

Вілія Алякнайте-Абрамікене, депутат Сейму Литви:

- Ленин попадает, конечно! Он же идеолог всего этого дела. Кто там помнит каких-нибудь членов КПСС? Я лично не помню. Ну, Брежнева еще помню, царство ему небесное.

 - Брежнев тоже запрещен?

- Получатся, что да.

Третина депутатів закон не підтримала. Кажуть, так і не зрозуміли, як бути з колишнім президентом Литви - здається, його теж заборонили.

Валентинас Мазуронис, депутат Сейму Литви:

- Мне тоже немножко странно. Могут ли сейчас бывшего первого секретаря, господина Бразаускаса, его портреты социал-демократы вывешивать? Он вроде был лидер коммунистов. Законы, запрещающие такие символы, на мой взгляд, - переусердствование.

Втім, енергії Вілії вистачило, щоб зібрати необхідну кількість голосів. Підтримка коштувала декількох поправок. Найголовніша стосується радянських ветеранів: як виняток, їм дозволили одягати ордени. На всіх інших чекає штраф - 500 літів. Це майже 1000 гривень.

Схоже, єдине місце у Литві, де можна не привертаючи уваги поліції, зазирнути в очі вождям пролетаріату, це ліс за 150 кілометрів від Вільнюса.

20 гектарів приватної території, на який колишній директор колгоспу розташував парк радянського періоду. Тут, на єдиній в країні вулиці Леніна, знайшли останній притулок гігантські статуї керівників СРСР. Звезені з усієї Литви, тепер вони - екзотичний фон для фото:

Тут кожен може стати піонером, а офіціанти в місцевому ресторані запропонують котлету під назвою "Прощавай, молодосте!"

Справжній раритет - автомат із газировкою. Бабуся навчає онуку, як ним користуватися - нове покоління литовців ніколи не бачило вуличного чуда. Потік охочих відчути радянську атмосферу - безперервний.

Марек Тільніс, мешканець Вільнюса:

- Мы родились в советские времена. Даже ностальгия какая-то немножко в этом есть.

Вілюмас Малінаускас, директор парку радянських скульптур:

- Это на сегодняшний день самый посещаемый парк в Литве.

Другий за популярністю музей країни - теж про радянські часи, але інші. У колишньому будинку КДБ у кабінетах слідчих тепер розмыщені фото вагонів для худоби, в яких вивезли до Сибіру кожного десятого литовця, тендітних жінок, яких змусили валити ліс за полярним колом. Під землею - справжня тюрма з камерами тортур.

Річардас Падвайскас, працівник музею КДБ Литви:

- Вот, вы видите, не только пулевые отверстия. Вот это удар штыком, это удар топором. Около 80% только были расстреляны, остальные были зверски разрублены, убиты, то есть садизм проявлялся.

Непокірних вбивали прямо тут, у підвалі КДБ у центрі Вільнюса. Стріляли у спину. Відвідання цього музею - обов'язковий пункт шкільної програми, навіть для найменших. Потім вони втілюють свої враження від експозиції - їхні малюнки демонструють на головній вулиці як нагадування про радянські часи.

Втім, іноземці з однаковим захопленням відвідують усі музеї та охоче скуповують радянські символи. І саме іноземці - якщо їх більше дев’яти, це вже публічне зібрання за литовськими законами - чи не першими потрапляють під дію нових заборон.

Іноземці готові платити по 20 доларів за "будьоновки" і носити їх навіть у червневу спеку. Чи загрожує їм тепер штраф? "Подробиці тижня" проводять експеримент: ми купуємо таку символіку, щоб здалеку побачили стражі порядку.

Наша прогулянка викликає стриману зацікавленість та веселі коментарі перехожих. Поліція не реагує. Підходимо самі:

- Я могу в таком виде ходить по улице?

- Ви можете. Але не знімайте нас, вимкніть камеру!

Поліцейські кажуть, що роз'яснень щодо нового закону ще не отримали. І як відрізнити політичне зібрання від групи туристів у "будьонівках", не знають. Ще більше незрозуміла ситуація із забороною гімну СРСР. Адже музика сучасного гімну Росії така ж сама. Сейм відбивається від нападок:

Вілія Алякнайте-Абрамікене, депутат Сейму Литви:

- Конечно, будут проблемы интерпретации. Вот поэтому и отведено все суду. Чтобы полицейскому не надо было решать. Полицейский просто отреагирует, а суд уже решит - нужно штраф платить человеку или нет.

Тим часом Литва, яка, з одного боку, ностальгує за радянськими часами, а з іншого - дуже боїться їх повернення, готується до парламентських виборів. Вони за три місяці. Подейкують, новий закон - це початок рекламної кампаніх консерваторів. Але, схоже, не зовсім вдалий: