Пересаджування органів. Чим ризикують пацієнти? [ Редагувати ]

Пересаджування органів в Україні - процедура не з дешевих. Але гроші вирішують далеко не все. Як правило, проблеми починаються після операції. Якщо не надати пацієнтові належного догляду - може статися найгірше.

Це Іван Доля. 5 років чоловік боровся з нирковою недостатністю. На цих фотографіях вони з дружиною у Пакистані. Там йому зробили трансплантацію. Чужий орган прижився. Однак Іван Доля помер.

Марина Доля, дружина Івана Долі: "Одного разу я прийшла до нього, він питає, а що ти вся зелена, чого в тебе губи зелені? Я кажу, я накрасилась до тебе. Ухожу, кажу я ж завтра до тебе прийду, будеш чекать? Він - буду, я повертаюся, а він каже: - кінця".

Марина Доля була з чоловіком постійно. Вона бачила, як на нозі чоловіка з'явилася маленька ранка. Тоді вона не знала, що це може стати причиною менінгіту, як записали в діагнозі. Саме від нього і помер пацієнт з пересадженою ниркою. Тепер його дружина звинувачує лікарів Інституту Шалімова у недбалості.

Марина Доля, дружина Івана Долі: "Якби його долічили, мені здається він би залишився живий. Ну, вони посчитали, шо вже вилікували його".

Рубен Заграбян - відомий в Україні трансплантолог. До нього на прийом мріють потрапити сотні людей. Саме він консультував Івана Долю.

Рубен Заграбян, трансплантолог: "У нас он стоял в листе ожидания на трансплантацию трупной почки. ...Больные, когда чувствуют, что ожидание неизвестно когда принесет результат, они сами начинают искать какие-то пути для спасения своей жизни и начинают рассматривать варианты лечения за рубежом. Мы наблюдали несколько пациентов, у которых, на наш вигляд, была допущена халатность со стороны зарубежных медиков, потому что приезжали больные с откровенно не работающим почечным трансплантатом".

Інститут Шалімова - один із найпопулярніших центрів для трансплантації. Сюди щодня приїжджають з усіх куточків України.

У стінах Інституту Шалімова Іван Доля пробув рівно тиждень. З діагнозом вірус герпесу, який і спровокував менінгіт, чоловіка виписали.

Оксана теж пережила трансплантацію. Вона лікується у тих самих лікарів Інституту Шалімова. Де і познайомилась з Іваном Долею. Дівчина попросила закрити обличчя.

Оксана 24 роки: "Но его продержали на капельницах только неделю. Я знаю, что у обычных людей, у которых две почки, и такая инфекция, их должны лечить около месяца. Таких людей, как мы, то есть пересадочные, они не имели права, мне кажется, они не имели права выписывать.Когда он приехал домой, у него были очень сильные боли, у него были боли сильнее, чем до больницы"
 
Володимир Стельмащук, лікар-анестезіолог Київської обласної клінічної лікарні:"Вот Иван Доля лежал у нас на этой кровати".

В Київську обласну лікарню Івана Долю привезли 28 липня цього року. За дві доби в нього був день народження. Його дружина досі шкодує про те, що не забрала його тоді додому.

Марина Доля, дружина Івана Долі: "Він, мабуть, розумів, що скоро помре, бо на другий день я пришла до нього в реанімацію, а він говорить, забери мене додому. Потім приходила до нього, він казав, моли бога щоб він мене швидше забрав, я говорю, я молю бога, щоб він тебе поставив на ноги, він каже не роби цього".

Трансплантація - один із найуспішніших до цього часу методів продовження життя, коли уражений хворобою орган можна замінити на здоровий. Але мало кому відомо, що це найкоротший шлях до імунодефіциту.

Оксана, 24 роки: "Мы говорим, что в Киеве идут пересадки, делаются, но никто не говорит, как человек живет потом. Сколько лет держится этот орган, об этом тоже не поднимается вопрос, к сожалению".

Після трансплантації пацієнти потребують особливого догляду. Адже чужий орган організм сприймає як інфекцію і може в будь-який момент відторгнути. Тому хворим прописують ліки, що вбивають імунітет. Будь-яка бактерія для таких людей може бути смертельною.

Володимир Стельмащук, лікар-анестезіолог Київської обласної клінічної лікарні: "Я думаю, эти препараты, которые он получал, помогали в плане почки, но губительно действовали на печень".

На могилі Івана Долі стоїть чорний хрест. Марина може годинами стояти перед ним. Вона пригадує, як в останні дні чоловік крізь біль заспокоював її - після мої похорон тобі стане легше.

Марина Доля, дружина Івана Долі: "Він був дуже щасливим, йому дуже хотілося жити, він радувався"