"Сотбіс" - перемога українських художників чи комерції? [ Редагувати ]

Придбання не для бідних - картини відомих художників. Коли вже не цікавлять яхти, літаки та маєтки, бо вони вже є, купують мистецтво. Приміром, цього тижня голівудська зірка Бред Піт віддав мільйон доларів за картину німецького живописця Нео Рауха, вигукнувши: "Неперевершено!"

Сучасні українські художники поки коштують набагато дешевше. Нещодавно знаменитий британський аукціон "Сотбіс" влаштував торги українських картин. Більшу частину купили, причому анонімні покупці. За них в залі торгувалися агенти, радячись по мобільних телефонах

Хто заробляє на аукціоні "Сотбіс"? Експерти переконані: лише сам "Сотбіс", накручуючи чималі комісійні за полотна. Тобто покупцям пропонують переплачувати за гучну престижну назву аукціону. А що від того мають, власне, самі сучасні українські "майстри пензля"? І чи дозволяє їм їхня творчість вважати себе забезпеченими людьми? Чи художник і досі голодний? Відповіді шукала Наталя Ковальова:

- 20 тысяч раз! 20 тысяч два! 20 тысяч три! Продано!

Про "Зайчика" Василя Цаголова писали, що це найдорожча серед українських картин, які їдуть на "Сотбіс". На ній - типові українські посиденьки на лавочці із нетиповим онучком-гуманоїдом на колінах у бабусі, який, до того ж, гризе кукурудзу. "Зайчика" на "Сотбісі" купив якийсь анонімний американський колекціонер. Але наступного дня після престижного аукціону український художник не прокинувся багатшим ані на цент. Він, як завжди, прийшов у майстерню працювати.

Деякі роботи Василя Цаголова - наче кіно серіали: на одну тему - кілька картин. Між іншим, і проданий на "Сотбісі" "Зайчик" із серії "Х-файли" - така собі пародія на однойменний американський серіал про паранормальні явища.

Василь Цаголов, художник:

- Мне хотелось сделать не просто картину всенародную, чтобы было понятно и весело всем, а не только для высоколобых, чтоб всем было смешно.

"Зайчика" продавав не художник, а колекціонер, якому картина давно належала. Тож художник отримав рекламу, а колекціонер - 30 тисяч доларів. А ще недавно ці полотна були нікому не потрібні ні за 200, ні за 100 доларів, пригадує Цаголов.

Василь Цаголов, художник:

- Подработки какие были - ну, вот, мусор. Было и такое. Если кто-то кафе открывал, я мусора лопатой - целую машину. Друзья-архитекторы звонили, говорят, если такая работа устроит - из подвала мусор в самосвал. И лет 10 была такая тяжелая жизнь. Иногда 2 недели на одной кукрузной или гороховой каше.

Через те напівголодне життя від художника й дружина втекла. Прийшов перший успіх - створив нову сім'ю.

Ілля Чічкан, напевно, найепатажніший український художник. Також шокує власними відеороботами.

Ще його вважають прихильником світських вечірок. Але він там не тому, що піариться, і не тому, що любить ці заходи - дружина просить.

- Какой художник може позволить кофе за 30 гривен? Богатый. А где вы видели богатого художника?

Каву за 30 гривень художник Чічкан може сьогодні собі дозволити.

- Это заказы, которые я не закрыл до отъезда.

- Заказы для кого?

- Для олигархов каких-небудь, естественно.

Ці мавпи-музиканти прикрасять невдовзі чийсь заміський маєток. Людиномавпи, між іншим, - візитівка Чічкана.

Ілля Чічкан, художник:

- Я делаю то что мне нраивится, это редко касается достатка. Потому что достаток, на самом деле, тоже геморройная вещь. Если ты зарабатываешь деньги, покупаешь машину. Ели ты покупаешь машину и пьешь, тебе нужен водитль. А потом дом, потом все это... Геморрой жуткий, на работу не остается времени. Я-то, в отличие от некоторых художников, рисую сам.

Малює сам, продає за допомогою галереї. Галерея - це структура, яка береться перетворити художника на зірку. Так само, як у шоу-бізнесі, тут є власні методи, як цього досягти. Наприклад, "Сотбіс" - це розкрутка на міжнародному рівні. Після таких аукціонів Іллі Чічкану обов'язково телефонують знайомі і не лише, аби привітати.

Ілля Чічкан, художник:

- Заметил: все время деньги питаются одолжить. Народ-то не понимает, что-то услышалии по телеку - ой, репортаж, тысячи каие-то. И кажется: а куда вы после этого поедете, а что вы купите? Не внимают, что эти деньги проходят мимо.

Олександр Щелущенко - директор однієї з київських галерей - не вважає "Сотбіс" перемогою українських художників. Деякі картини продалися дешевше, ніж їх купували в Україні. Олександр не виключає, що, можливо, якісь з робіт придбали підставні покупці - існує такий піар метод.

Олександр Щелущенко, директор галереї сучасного мистецтва^

- Ну, вот смотрите, вы художник - я галерист. Я говорю: Наташа, ты там не продаешься, вообще ужас. Но рисуешь, мажешь классно. И, в принципе, ходит слух, что ты неплохой художник и закончила академию искусств. Почему бы нам не поехать на какой-то крутой аукцион и не продать твою работу задорого? Мы сами ее купим, попросим там у какого-нибудь Карла из Франкфурта приехать, купить, и все будут знать, что Карл купил, но мы ее сами, деньги дадим, но он, типа, ее купит, и все будут говорить, что это офигенно. Вот есть вероятность, что это произошло.

Художниця Євгенія Гапчинська не виставлялася на "Сотбіс". Не мала потреби. Її картини - від 2 до 100 тисяч доларів - і так купують дружини президентів, олігархів, зірки шоу-бізнесу. У неї є велика квартира, дорогий автомобіль, галерея в центрі міста.

Євгенія Гапчинська, художниця:

- Я понимаю, что меня художники не любят. Мне искренне нравится то, что я делаю, и где-то это вот эта свобода. Хотя многие думают, что да, я клепаю вот этих ангелов, которые нравятся домохозяйкам, и я на этом выиграла.

Колись вона плакала, коли на її полотна інші художники малювали пародії. Тепер усвідомила свій статус і навчилася не реагувати. Може вигнати за поріг покупця, який їй не до вподоби.

Євгенія Гапчинська, художниця:

- Были таких пару случав. Приезжал человек из Москвы, и говорил: да я вообще считаю, это полным гавном, но жена попроисла купить. Я говорила: выйдете, пожалуйста, из моей мастерской, я ее не продам, даже если вы очень хотите.

Гапчинська сьогодні чи не єдина українська художниця, яка може собі дозволити все. Але вона лише виняток, який підтверджує правило..

Наталя Ковальова, кореспондент:

- В українській спілці художників 5000, а реальних покупців в Україні, які готові платити чималі гроші за картини, не більше десяти. Тож не всі художники витримають конкуренцію, не всі поїдуть на "Сотбіс". А декому навіть доведеться змінити фах.

Галерист Олександр Щелущенко знайомий і з художниками-початківцями, і з визнаними зірками. Більшість із них небагаті, орендують квартири і їздять у метро.

Олександр Щелущенко, директор галереї сучасного мистецтва:

- Это серьезно. Художник - очень суровая и тяжелая профессия.

Наталя Ковальова, Наталя Неділько, Валентин Бєліч, "Подробиці тижня", телеканал "Інтер"